+38(044) 206 72 73 гаряча лінія
Сьогодні: 21 Жовтня 2009 р. На вулиці:
Русский  Українською  English 
Офіційне звернення АТКУ
Експертна оцінка
Суспільна діяльність
Попередня  |  Наступна

Перше масштабне соцопитування: все, що українці думають про ЖКГ

22.06.2009

Завантажити повністю

«Стан міського житлово-комунального господарства в Україні та перспективи його реформування очима громадян»

Звіт про соціологічне дослідження

ЗМІСТ

МЕТОДОЛОГІЯ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

1.1. Стан ЖКГ та запит на його реформування

1.2. Готовність квартирних власників до переходу

на автономні системи опалення як альтернативу теплоцентралі

1.3. Електоральні перспективи політичного проекту, побудованого навколо

реформи ЖКГ

ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ

2.1. Вплив ознаки «ідеологія»

2.2. Вплив ознаки «локус контролю»

2.3 Вплив житлових умов

ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 2

ВИСНОВКИ

 

МЕТОДОЛОГІЯ

Дослідження на тему «Стан міського житлово-комунального господарства в Україні та перспективи його реформування очима громадян» було проведене в період з 2 по 14 червня 2009 року (польовий етап – з 5 по 11 червня) Центром соціальних технологій «Соціополіс» на замовлення Агентства моделювання ситуацій.

Об'єкт дослідження – фізичні особи-власники міських помешкань, в яких вони проживають і прописані.

Предмет дослідження – оцінка міськими жителями загального стану ЖКГ, якості послуг в даній сфері, економічних та політичних перспектив реформи житлово-комунального господарства .

Мета дослідженнявизначення громадського запиту на реформування міського житлово-комунального господарства, ставлення населення до деяких економічних та політичних аспектів реформи ЖКГ.

Завдання дослідження:

1. З’ясувати ставлення користувачів послуг ЖКГ до їх якості, до актуальних проблем ЖКГ та шляхів їх вирішення

2. Визначити готовність власників помешкань до встановлення систем автономного опалення. Виділити групи власників, які є найбільш і найменш схильними до такого кроку

3. Вивчити підтримку реформи ЖКГ серед різних груп користувачів і квартирних власників

4. Оцінити політичні перспективи партій та кандидатів, які позиціонують себе як прибічників першочергового реформування ЖКГ.

Метод збору інформації

Як метод збору первинної соціологічної інформації нами було застосоване вуличне опитування в ході інтерв’ю face-to-face в містах України. Даний метод підвищив доступність об’єкту дослідження та надійність інформації на етапі збору, оскільки респонденти почувалися більш невимушено, ніж у власному помешканні. Пробне поквартирне опитування в декількох містах показало, що частка відмов коливається від 20 до 40%.

Недоліком вибіркової сукупності, отриманої шляхом вуличного інтерв’ю, є зсув соціально-демографічної та професійної структури (менша імовірність зустріти людей, які працюють або навчаються). Проте об’єкт дослідження сам по собі є зміщеним відносно модальних соціально-демографічних характеристик населення України, а якими саме є характеристики об’єкту в кількісному плані не можна сказати, не залучаючи додаткову статистичну інформацію. Отже застосування зсунутої вибірки в даному випадку виправдане. Другий недолік вуличного опитування на кінцевому етапі відбору полягає в тому, що ми не отримуємо імовірнісної вибірки, що позбавляє можливості статистично оцінити випадкову похибку вимірювання соціальних показників. Однак випадкова похибка, як правило, завжди менша ніж ефект систематичних помилок. Тому ми намагалися уникнути останніх, застосувавши трьохщаблеву вибірку із стихійним відбором на останньому етапі. Випадкову похибку ми оцінювали a posteriori, шляхом порівняння вибіркових оцінок і офіційної статистики.

Вибірковий відбір (загальний розрахунковий обсяг вибірки 2400 одиниць) проводився на трьох рівнях:

1. На першому територія України була поділена на 5 макрорегіонів та м. Київ (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Чисельність міського населення в макрорегіонах України

Міське населення, тис. жителів (станом на 1.01.2007)

Об'єкти адміністративно
територіального устрою

Регіон

міста та смт
з населенням 10-

міста та смт з
населенням 11-100

міста з населенням
101-500

міста з населенням
500-1000

міста з населенням
>1000

м.Київ

Київ

0

0

0

0

2693,2

Луганська область

389,1

899,8

792,2

0

0

Дніпропетровська область

178,9

464,9

490,8

692,2

1047,3

Донецька область

Східний

369,8

1389,8

943

1473,5

0

Запрізька область

90,1

256,4

277,6

794,7

0

Харківська область

276

503,8

0

0

1463,2

Cума за регіоном

1303,9

3514,7

2503,6

2960,4

5203,7

Вінницька область

158

291,7

362,2

0

0

Кіровоградська область

Центральний

133,1

272,6

245,9

0

0

Полтавська область

108,6

283,3

538,7

0

0

Черкаська область

76,1

368,9

292,1

0

0

Cума за регіоном

475,8

1216,5

1438,9

0

0

Житомирська область

155,5

323,8

275,9

0

0

Київська область

Північний

122,7

720,9

206,1

0

0

Сумська область

103,8

425

279,9

0

0

Чернігівська область

133,3

271,4

299,6

0

0

Cума за регіоном

515,3

1741,1

1061,5

0

0

АРК

201,6

465

938,7

0

0

Херсонська область

Південний

117,6

247,8

316,1

0

0

Миколаївська область

92,2

217,7

0

508,4

0

Одеська область

174,5

411,2

0

0

1002

Cума за регіоном

585,9

1341,7

1254,8

508,4

1002

Волинська область

103,5

218,9

204,8

0

0

Закарпатська область

150,8

194,3

116,7

0

0

Львівська область

243,8

570,8

0

734,9

0

Івано-Франківська область

Західний

151,9

218,7

220,7

0

0

Рівненська область

98,9

199,5

248,1

0

0

Тернопільська область

137,8

120

219,1

0

0

Хмельницька область

81,6

384,4

257,3

0

0

Чернівецька область

133,3

271,4

299,6

0

0

Cума за регіоном

1101,6

2178

1566,3

734,9

0

Загалом

3982,5

9992

7825,1

4203,7

6205,7

Далі в кожній області України були виділені 2 міста, включені до вибірки. При цьому ми керувалися принципом відбору міст різного розміру з метою забезпечення репрезентативності стосовно всього міського населення України. Міста добиралися на основі таблиці 2, що побудована на основі врахування розподілу міського населення в макрорегіонах та обсягу вибірки 2400 респондентів.

Таблиця 2. Кількість одиниць вибірки за типом населеного пункту та областю (об’єктом адміністративно-територіального устрою) України

Об'єкти адміністративно
територіального устрою

Регіон

міста та смт
з населенням 10-

міста та смт з
населенням 11-100

міста з населенням
101-500

міста з населенням
500-1000

міста з населенням
>1000

м.Київ

Київ

0

0

0

0

129

Луганська область

19

0

53

0

0

Дніпропетровська область

20

0

0

0

129

Донецька область

Східний

19

0

0

110

0

Запрізька область

20

0

0

110

0

Харківська область

19

0

0

0

129

Cума за регіоном

97

0

53

220

387

Вінницька область

9

0

53

0

0

Кіровоградська область

Центральний

9

0

53

0

0

Полтавська область

9

0

53

0

0

Черкаська область

9

106

0

0

0

Cума за регіоном

36

106

159

0

0

Житомирська область

9

0

53

0

0

Київська область

Північний

10

106

0

0

0

Сумська область

9

107

0

0

0

Чернігівська область

10

0

53

0

0

Cума за регіоном

38

213

106

0

0

АРК

11

0

53

0

0

Херсонська область

Південний

11

0

53

0

0

Миколаївська область

11

0

0

38

0

Одеська область

11

0

0

0

75

Cума за регіоном

44

0

106

38

75

Волинська область

10

107

0

0

0

Закарпатська область

10

107

0

0

0

Львівська область

10

0

0

55

0

Івано-Франківська область

Західний

11

0

53

0

0

Рівненська область

10

0

53

0

0

Тернопільська область

10

106

0

0

0

Хмельницька область

11

106

0

0

0

Чернівецька область

10

0

53

0

0

Cума за регіоном

82

426

159

55

0

Загалом

297

745

583

313

462

Врешті для проведення опитування нами було відібрано 50 міст + м. Київ. Перелік вибраних міст та кількість інтерв’ю в них наведені в таблиці 3:

Таблиця 3. Одиниці першого етапу відбору та кількість інтерв’ю в них

Об'єкт адміністративно-територіального
устрою

Місто, в якому
проводилось опитування

Кількість
інтерв'ю

Місто, в якому
проводилось опитування

Кількість
інтерв'ю

м.Київ

КИЇВ

129

-

-

Луганська область

м. ЛУГАНСЬК

53

смт КРІПЕНСЬКИЙ

19

Дніпропетровська область

м.ДНІПРОПЕТРОВСЬК

129

смт КІРОВСЬКЕ

20

Донецька область

м. ДОНЕЦЬК

110

смт МИРОНІВСЬКИЙ

19

Запрізька область

м. ЗАПОРІЖЖЯ

110

м. МОЛОЧАНСЬК

20

Харківська область

ХАРКІВ

129

смт КРАСНОПАВЛІВКА

19

Cума за Східним макрорегіоном

660

97

Вінницька область

м. ВІННИЦЯ

53

смт ЛІТИН

10

Кіровоградська область

м. КІРОВОГРАД

53

смт СМОЛІНЕ

10

Полтавська область

м. ПОЛТАВА

53

м. ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКЕ

10

Черкаська область

УМАНЬ

106

смт ЦИБУЛІВ

10

Cума за Центральним макрорегіоном

265

40

Житомирська область

м. ЖИТОМИР

53

смт РОМАНІВ

10

Київська область

м. ВИШНЕВЕ

106

смт ГЛЕВАХА

10

Сумська область

м. КОНОТОП

107

м. ВОРОЖБА

10

Чернігівська область

м. ЧЕРНІГІВ

53

м. СЕМЕНІВКА

10

Cума за Північним макрорегіоном

319

40

АРК

м. СІМФЕРОПОЛЬ

53

смт ЛЕНІНЕ

11

Херсонська область

м. ХЕРСОН

53

смт БІЛОЗЕРКА

11

Миколаївська область

МИКОЛАЇВ

38

смт БЕРЕЗНЕГУВАТЕ

11

Одеська область

ОДЕСА

75

смт ОЛЕКСАНДРІВКА

11

Cума за Південним макрорегіоном

219

44

Волинська область

м. НОВОВОЛИНСЬК

107

м. ГОРОХІВ

10

Закарпатська область

МУКАЧЕВЕ

107

м. ІРШАВА

10

Львівська область

м. ЛЬВІВ

55

м. РАВА-РУСЬКА

10

Івано-Франківська область

м. ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

53

м. КОСІВ

11

Рівненська область

м. РІВНЕ

53

м. КОРЕЦЬ

10

Тернопільська область

м. ЧОРТКІВ

106

м. ПОЧАІВ

10

Хмельницька область

СТАРОКОСТЯНТИНІВ

106

смт ЯРМОЛИНЦІ

11

Чернівецька область

м.ЧЕРНІВЦІ

53

смт БЕРЕГОМЕТ

10

Cума за Західним макрорегіоном

640

82

З таблиці 3 видно, що відбувся «зсув» вбік більшої частки респондентів з Західного, Центрального та Північного макрорегіонів в порівнянні з регіональною структурою міського населення України. Для виправлення цього артефакту нами на підставі даних Держкомстату України (станом на 1.01.2008 р.) була розрахована система ваг:

Таблиця 4. Система ваг для виправлення структурних диспропорцій макрорегіонів

Макрорегіон

Вибіркова сукупність

Генеральна сукупність

Вага

Київ

5,44

8,59

1,58

Східний регіон

26,09

39,98

1,53

Центральний регіон

12,71

9,77

0,77

Північний регіон

14,91

10,39

0,70

Південний регіон

10,88

14,75

1,36

Західний регіон

29,95

16,52

0,55

2. На другому етапі бригадири інтерн’юерів обирали в кожному з населених пунктів, що ввійшли до вибірки, не менше 3 точок для опитування, щоб репрезентувати територіально специфіку того чи іншого населеного пункту. Наприклад, в місті визначено три точки опитування: в центральній частині; в районі престижної забудови; в типовому «спальному» районі.

3. На третьому етапі інтерв’юери відбирали конкретних респондентів. Відбір здійснювався згідно з квотним планом рекомендаційного характеру за статтю та віком, що був складений нами на підставі даних державної статистики (станом на 1.01.2008 р.). При цьому допускалося відхилення від плану, особливо у вікових групах 18-29 р. та старше 60 років. Це зумовлено невизначеністю демографічних параметрів об’єкта дослідження й відносно низькою компетентністю представників першої з вказаних вікових груп у питаннях ЖКГ. Інтерв’юери здійснювали остаточний відбір респондентів за допомогою питання «Чи проживаєте Ви у власній квартирі/будинку, тобто чи є Ви власником (власницею) чи одним зі співвласників приміщення, в якому Ви проживаєте? »

Адекватність застосованої нами схеми вибірки та системи ваг непрямо підтверджується близькістю вибіркових оцінок деяких величин до даних статистики. Наприклад, дуже важливою для відображення предмету дослідження є правильна репрезентація респондентів за житловими умовами домогосподарства, в якому вони проживають. Найбільш часто застосованими загальними показниками цього плану є площа помешкання в розрахунку на одного проживаючого та кількість кімнат. За статистичними даними 2007 р. на одного міського жителя України припадало приблизно 22 кв.м житлової площі, а середня кількість кімнат в розрахунку на одного мешканця складала 2,5 кімнати. За зваженою вибіркою перший показник дорівнює 21,9 кв.м, другий 2,51 кімнати. Відхилення з довірчою імовірністю 95% не перевищують умовної статистичної похибки (умовної, бо вибірка насправді не є випадковою, а лише моделює її). Звідси зрозуміло, що вибіркові дані мають бути достатньо надійними.

Етапи реалізації опитування:

1. Розробка й пілотаж опитувальника.

2. Формування вибіркової сукупності.

3. Проведення польового етапу (інтерв'ю з респондентами).

4. Контроль роботи інтерв'юерів.

5. Кодування, введення, логічний контроль і статистична обробка даних.

6. Узагальнення й аналіз отриманої інформації, підготовка й оформлення звіту.

Розробка й пілотаж опитувальника:

Розробка опитувальника здійснена співробітниками Агентства моделювання ситуацій та Центру соціальних технологій «Соціополіс» 2-4 червня 2009 року.

Контроль роботи інтерв'юерів проводився постійно та містив у собі наступні моменти:

1. візуальний контроль бригадирами;

2. контроль щоденників інтерв'юерів, що дозволило простежити правильність дотримання процедури вибірки;

2. вибірково контролювався факт проведення та якість інтерв’ю за допомогою 20%-го телефонного опитування респондентів;

Введення й обробка даних

Введення й подальша обробка первинної соціологічної інформації, що міститься в бланках опитувальників, здійснено за допомогою програмних пакетів EpiData та SPSS.13.0.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

1.1. Стан ЖКГ та запит на його реформування

Занедбаність житлово-комунального господарства в містах України – не новина. Це підтверджують і оцінки респондентів, яких ми опитали (таблиця 1.1.1).

Таблиця 1.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q1. Як Ви оцінюєте якість послуг житлово-комунального господарства?»

Майже 70% опитаних за всеукраїнською вибіркою не задоволені якістю послуг ЖКГ. Лише кожен четвертий вважає їх якість задовільною. І тільки 5% респондентів оцінили якість послуг ЖКГ як «добру».

Які ж конкретні проблеми найбільше хвилюють городян в світлі незадовільного стану житлово-комунального господарства? Найчастіше люди називали три проблеми: невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаються (45,3%); занадто високі тарифи (42,5%); незадовільний стан під’їздів і дворів (33,9%).

Таблиця 2.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q6. Які проблеми в галузі житлово-комунального господарства Ви вважаєте найбільш актуальними? Ви можете назвати до 3-х варіантів»

Також звертає на себе увагу те, що кожен четвертий опитаний вважає актуальними всі проблеми, тобто фактично розглядає проблемність ЖКГ як системну. Взагалі запит на реформу житлово-комунального господарства дуже високий. Три четвертих від кількості респондентів є прихильниками реформи. Серед них більше половини висловлюються за радикальну реформу («змінювати потрібно все»). Мабуть в жодній іншій сфері господарського життя реформістський потенціал громадської думки не є таким сильним.

Таблиця 3.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q2. Чи вважаєте Ви необхідною реформу в сфері житлово-комунального господарства?»

В той же час 13,8% городян переконані, що реформа неможлива через те, що «тепер нічого путнього зробити не зможуть». Приблизно по чверті противників реформи ЖКГ вважають, що реформа не обов’язкова, оскільки система поки що працює або що реформа може зруйнувати залишки радянської інфраструктури. Проте разом ці дві групи нараховують лише трохи більше 10% опитаних.

Сильний запит на кардинальні зміни в системі ЖКГ зумовлює критичне ставлення населення до бездіяльності влади щодо покращення роботи житлово-комунального господарства. Причому і місцеву, і центральну владу сприймають в цьому світлі однаково негативно (таблиці 4.1.1 та 5.1.1).

Таблиця 4.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q3. Як Ви оцінюєте роботу місцевої (обласної та міської) влади з реформування житлово-комунального господарства?»

Таблиця 5.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q4. Як Ви оцінюєте роботу центральної влади з реформування житлово-комунального господарства?»

Імідж місцевої влади трохи краще за рахунок того, що респонденти звинувачують її у бездіяльності менше ніж центральну (мабуть тому, що дії Києва просто менше помітні, а діяльність місцевих посадовців відразу впадає у вічі).

В світлі сказаного вище зрозуміло, чому більшість опитаних звинувачує у відсутності позитивних зрушень, тобто у провалі реформування ЖКГ, всі суб’єкти та органи влади, не виділяючи серед можновладців «білих та пухнастих» (див. таблицю 6.1.1).

Таблиця 6.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q5. Хто винуватий в провалі реформи житлово-комунального господарства? Ви можете вибрати не більше 3-х альтернатив»

Як видно з таблиці, кожен другий респондент вважає, що в провалі реформи житлово-комунального господарства винувата влада в цілому. Близько 30% покладають головну провину за це на мерів і голів обласних та районних адміністрацій, тобто на місцеву владу. Однак 35% списку «винуватців» займає той чи інший орган або суб’єкт центральної влади – Президент В.Ющенко (15,2%), прем’єр-міністр Ю.Тимошенко (12,4%), міністр ЖКГ О.Кучеренко (12%), Верховна Рада України (11,9%). Працівників ЖЕКів вважають винними тільки 18%.

Отже більшість респондентів оцінюють роботу ЖКГ як незадовільну, а відповідальним за це вважають правлячий режим, особливо його центральну бюрократичну частину. Проте, як не дивно, така позиція поки що не призвела до масового саботажу в сфері розрахунків населення за послуги житлово-комунального господарства. Мабуть дається взнаки залишкова радянська дисципліна стосовно розрахунків з державою. Можна припустити, що певний вплив має і страх перед відключенням електроенергії, телефонного зв’язку, газу.

Таблиця 7.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q12. Чи регулярно Ви платите за житлово-комунальні послуги?»

Дані таблиці 7.1.1 свідчать, що переважна більшість опитаних користувачів (71,5%) за їхніми словами розраховуються за спожиті послуги завжди і своєчасно. Ще близько 25% сплачують рахунки частково. І тільки 2% відмовляються від оплати (неякісних) послуг ЖКГ. Проте якщо тарифи збільшаться на 30%, як обіцяють деякі чиновники, становище може суттєво змінитись. За новими тарифами готові своєчасно і в повному обсязі розраховуватись 51,2% респондентів. Держава у випадку підвищення тарифів залишиться в програші, оскільки незважаючи на вищі тарифи коштів буде зібрано менше: 1,3*51,2%=66,6%<71,5%. Звичайно, тягар сплати різниці буде покладений на господарські органи на місцях. Ті, в свою чергу, будуть змушені вдатись до масових відключень, що може «підігріти» і без того непросту соціально-політичну ситуацію. Зрештою підвищення тарифів здатне спровокувати соціальний вибух в «проблемних» містах і навіть в цілих регіонах. Отже, подорожчання житлово-комунальних послуг не вирішує наявних проблем, а лише створює додаткові.

Таблиця 8.1.1. Розподіл відповідей респондентів на питання «Q13. У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?»

Таблиця 9.1.1.Розподіл відповідей респондентів на питання «Q13. У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?». Відповіді об’єднані в дві групи

Ставлення до сплати за послуги за новими тарифами відрізняється в різних групах респондентів в залежності від їх теперішнього статусу як платників. Лише в групі зразкових платників більше 50% людей, готових і надалі регулярно платити за підвищеними тарифами. В інших групах їх відсоток коливається від 34,5% до 0%.

Таблиця 10.1.1. Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання Q12 і Q13

Cтавлення респондентів до якості послуг ЖКГ, до оплати за них, до необхідності реформування галузі варіює в різних соціально-демографічних групах. Найбільший вплив на відмінності в оцінці якості послуг ЖКГ справляє ознака «вік» [1]. Виявляється, що найгірше якість послуг оцінюють респонденти похилого віку, найкраще – молоді (віком 18-29 років). Проте навіть серед представників цієї вікової групи більше 60% не задоволені послугами житлово-комунального господарства (див. таблицю 11.1.1).

Таблиця 11.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q1 і P9

ВІКОВА ГРУПА

18-29 років

30-39 років

40-49 років

50-59 років

60 років і більше

Total

Дуже погана

23,1%

26,7%

31,5%

38,3%

44,7%

33,0%

Незадовільна

37,4%

39,7%

38,0%

31,0%

33,8%

36,1%

Задовільна

29,3%

28,4%

26,4%

25,3%

18,4%

25,3%

Добра

9,6%

5,2%

3,8%

5,3%

3,1%

5,4%

Ваш варіант

0,5%

0,0%

0,2%

0,0%

0,0%

0,2%

Загалом

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%



[1] Тут і надалі як ознаки з найбільшим впливом на змінну Х ми розглядаємо такі ознаки, які поділяють множину респондентів на підмножини з найбільшою міжгруповою дисперсією за змінною Х. Якщо остання має порядкову або номінальну шкалу, ми використовували для пошуку предикторів алгоритм Tree Analysis (метод СНAID, заснований на критерії хі-квадрат). Для змінних з метричною шкалою був використаний простий однофакторний аналіз One-Way ANOVA. Множинний аналіз порівнянь здійснений за допомогою тестів структурних відмінностей Bonferroni, Sheffe, Tamhane’s T2, Dunnett’s T3.

При цьому найменш критично оцінюють послуги ЖКГ ті, хто найменше від цього потерпає – молоді кияни віком до 29 років, які проживають в помешканні, що має кімнат більше ніж проживаючих (більше однієї кімнати на людину). Серед них незадоволені якістю послуг лише 44,6% опитаних. Натомість серед жителів міст з населенням 51-100 тис. та 251-499 тис. у віці старше 60 років критично сприймають якість послуг ЖКГ 84,4%.

Як пояснити відмінності між віковими групами? Це, насамперед, відмінності між поколіннями. Покоління людей похилого віку соціалізувалося в часи СРСР і як стандарт для оцінки нинішнього стану речей використовує стан житлового господарства Радянського Союзу, яке при всіх його недоліках вигідно відрізнялося від сьогоднішніх напіврозвалених, напіврозкладених залишків цього самого господарства. Покоління молодих людей такого досвіду немає, їм нема з чим порівнювати. Крім того на установки респондентів похилого віку на Півдні та в Східному регіоні впливає вороже ставлення до правлячого режиму. В той же час проблеми низької якості послуг ЖКГ не є для молодих пріоритетними, тому вони ставляться до них більш легковажно, а до стану житлового господарства – менш критично ніж старші люди.

Жителі регіонів та різних за величною міст дещо відрізняються між собою стосовно переліку найбільш актуальних проблем ЖКГ. По-перше, міста та регіони можна розподілити на дві групи за пріоритетністю двох найбільш актуальних проблем:

· для першої групи характерне першочергове значення тарифів (смт, міста з населенням 51-100 тис. осіб; Центральний регіон)

· другій групі властиве більше значення якості послуг ЖКГ в порівнянні з тарифами (місто з населенням до 50 тис. осіб, місто з населенням 101-250 тис. осіб, місто з населенням більше 500 тис. осіб; Київ, Західний регіон)

По-друге, оцінки значущості третьої за актуальністю проблеми – незадовільного стану під’їздів і дворів – сильно варіює від 12% у смт та містах з населенням 51-100 тис. до 24% в містах з населенням 101-250 тис. Імовірно, це пов’язано з характером забудови міст в радянський час. Кияни теж розглядають дану проблему як одну з найважливіших. Слід відзначити порівняно вищу значущість проблеми втрати води, тепла і газу через старі труби у дворах та підвалах для населення великих міст (500+).

Таблиця 12.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q6 і P10

Таблиця 13.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q6 і region

 

Київ

Східний
регіон

 Центральний  
регіон

 Північний
регіон

 Південний  
регіон

 Західний
регіон

1. Занадто високі тарифи

17,6%

19,0%

28,9%

22,9%

24,7%

22,5%

2. Невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаю

25,4%

22,1%

21,2%

22,4%

22,5%

27,0%

3. Перебої з опаленням

4,8%

4,1%

3,0%

3,4%

3,7%

2,2%

4. Перебої з гарячою водою

6,2%

6,8%

5,9%

6,0%

5,4%

2,2%

5. Перебої з водопостачанням і водовідведенням

1,5%

3,4%

4,0%

2,9%

5,6%

4,4%

6. Втрати води, тепла, газу через старі труби у дворах і підвалах

10,7%

11,5%

5,9%

6,8%

10,5%

7,7%

7. Незадовільний стан під’їздів і дворів

22,8%

15,6%

17,6%

17,3%

19,0%

16,4%

8. Проблем немає

0,0%

0,7%

1,2%

1,8%

0,0%

0,6%

9. Всі проблеми однаково актуальні

9,9%

15,9%

11,9%

15,7%

7,7%

15,8%

10. Ваш варіант (ЗАПИСАТИ)

1,1%

1,0%

0,3%

0,8%

1,0%

1,1%

Загалом 

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

Щодо запиту на реформу житлово-комунального господарства, то найбільші відмінності спостерігаються між респондентами, які проживають в різних макрорегіонах України. Найменше прибічників реформи там, де ситуація краща відносно інших регіонів – в Києві. Значно вища підтримка реформи, насамперед в її радикальному варіанті, там, де найбільше проблем із старою радянською інфраструктурою та фінансуванням галузі – в Західному та Південному регіонах.

Таблиця 14.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q2 і region

Якщо в цілому за вибіркою реформу підтримують 75,3% опитаних, то в Західному регіоні їх частка на 10% більше – 86%, в Південному 80,2%, а от в Києві лише 69,5%. Натомість в столиці значно більша частка людей, які обрали варіант «тепер нічого толкового зробити не зможуть» (19,8% проти 13,8% в середньому за вибіркою). Східний регіон за своїми показниками ближчий до Києва, Північний до Південного й Західного, а Центральний займає проміжне становище. Серед всіх комбінацій соціально-демографічних ознак найменшим «реформістським» потенціалом відрізняються кияни, які проживають в помешканні з середньою або більшою за середню житловою площею і мають неповну вищу (студенти) або середню спеціальну освіту. Серед них прихильників реформи 58,6%. Приблизно такий самий показник, 59,1%, в групі респондентів Східного та Північного регіонів, що проживають в 1-2 кімнатному помешканні, але не в «хрущові», і не в багатоповерховому будинку (більше 5 поверхів) радянської доби. Майже кожен п’ятий респондент даної групи (18,1%) побоюється, що реформа може остаточно розвалити ЖКГ.

Регіональні відмінності мають визначальний характер і у питанні оцінки роботи місцевої влади в реформуванні житлово-комунального господарства. Тут, як і за попередньою ознакою, найбільш критичні оцінки спостерігаються в Західному та Південному регіонах, найменш критичні – в Центральному регіоні та в Києві. Кожен четвертий опитаний киянин (24,4%), вважає, що робота з реформування системи ЖКГ в Києві просто відсутня. В середньому за вибіркою таких респондентів лише 14,1%. В Центральному регіоні «зосередились» респонденти, які оцінюють роботу місцевої влади в сфері житлово-комунального господарства не добре, не погано, а на «трояк», задовільно (38,6% проти 26,8% за вибіркою).

Таблиця 15.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q3 і region

Найменше схильні звинувачувати в проблемах ЖКГ місцеву владу спеціалісти з вищою освітою і студенти Центрального регіону й м. Києва. Серед них частка тих, хто оцінює заходи влади на «задовільно» коливається від 43% до 50%. Схожі оцінки дають городяни Східного регіону із середньомісячними доходом 2501-3500 грн., які проживають в «хрущовках». Найбільш критично налаштовані у відношенні місцевої влади жителі Західного та Південного регіону, що проживають в багатоповерхових будинках або в одноповерхових в приватному секторі. 9/10 з них вважають роботу місцевої влади незадовільною.

Щодо оцінки впливу центральної влади на роботу житлово-комунального господарства, то тут більше значення має не регіоналізм (хоча і він має місце), а величина міста, в якому проживає респондент. З наведеної нижче таблиці 16.1.1 видно, що роботу центральної влади в сфері ЖКГ найкраще оцінюють опитані в селищах міського типу, а найгірше мешканці малих містах з населенням до 50 тис. осіб. Це пов’язано з тим, що переважна більшість людей в смт проживає в приватних будинках і ніяк не пов’язана з централызованим ЖКГ. В малих містах в радянський час працювала централізована система житлово-комунального господарства, яка, як правило, утримувалась за рахунок містоутворюючих підприємств. Більшість з них була знищена в 90-х роках минулого століття. Відновлення виробництва може бути здійснена лише за втручання Києва, проте майже ніякої допомоги центральної влади в цій справі немає. Це, мабуть, і викликає обурення жителів малих міст. Щодо дій місцевої влади, то тут малі міста демонструють більшу лояльність. Зберігається нейтральна оцінка дій влади жителями смт. Міста з населенням 101-250 тис. більш лояльні до центральної влади, а міста з населенням більше 250 тис. жителів – навпаки.

Таблиця 16.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q4 і P10

Регіоналізм, як було зазначено нами вище, також відіграє велику роль у визначенні розподілу оцінок реформістської діяльності центральної влади в галузі ЖКГ. Найбільш негативно дії центру оцінюють у Південному та Західному регіонах, які загалом відрізняються від інших дуже сильними критичними настроями в плані оцінок державної політики в галузі реформування житлово-комунального господарства. Найкраще політику центральної влади оцінюють респонденти з Центрального регіону, проте вони ще більш лояльні до місцевої влади. Найбільші відмінності в рівні лояльності до дій центральної/місцевої влади спостерігаються в м. Києві. Тут заходи центральної влади викликають найбільше нарікань в порівнянні з місцевою. Найменші відмінності ми зареєстрували у Східному та Західному регіонах (див. таблицю 17.1.1).

Таблиця 17.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q4 і region

region

Київ

Східний
регіон

Центральний
регіон

Північний
регіон

Південний
регіон

Західний
регіон

Total

Незадовільно

52,3%

48,8%

40,3%

52,6%

64,4%

60,3%

52,9%

Задовільно

13,8%

25,3%

30,8%

22,8%

16,5%

15,5%

21,7%

Добре

3,8%

5,4%

3,6%

3,3%

1,9%

2,5%

3,9%

Робота відсутня

28,5%

19,2%

25,2%

20,1%

16,9%

20,9%

20,6%

Ваш варіант (ЗАПИСАТИ)

1,5%

1,3%

0,0%

1,1%

0,4%

0,7%

0,9%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

Добре+Задовільно-
Незадовільно
(центральна влада)

-34,6%

-18,1%

-5,9%

-26,5%

-46,0%

-42,3%

-27,3%

Добре+Задовільно-
Незадовільно
(місцева влада)

-6,9%

-14,5%

6,9%

-15,0%

-39,1%

-39,1%

-19,5%

Центральна –

- Місцева

-27,7%

-3,6%

-12,8%

-11,4%

-6,9%

-3,2%

-7,8%

Окрім диференціації респондентів за ставленням до ролі центральної та місцевої влади доцільно розглянути відмінності в оцінках окремих органів, інститутів влади та персоналій. Тут також найбільші розбіжності обумовлені ознаками «тип населеного пункту» та «регіон» (таблиці 18.1.1 і 19.1.1). Частіше, ніж в середньому за вибіркою опитані звинувачують в провалі реформи житлово-комунального господарства:

а) всі органи і суб’єкти влади – у містах з населенням 51-100 тис. осіб (54,1%; за вибіркою загалом 48,8%); протилежна ситуація у смт (39,6%) і містах з населенням 251-499 тис. осіб (39,7%);

б) мерів і голів обласних/районних державних адміністрацій – у селищах міського типу (34,6%; за вибіркою загалом 28,9%); в Західному регіоні (33,8%); в Києві (33,6%);

в) працівників житлово-комунального господарства на місцях – в Східному регіоні (24,5%); протилежна ситуація в Києві (10,7%) й Центральному регіоні (11,8%);

г) Президента В.Ющенка – в містах з населенням 251-499 тис. осіб (22,6%; за вибіркою 15,2%) і в Південному регіоні (20,2%);

д) міністра ЖКГ О.Кучеренко – в м. Києві (20,6%; за вибіркою 12%) та в Центральному регіоні (18,6%)

є) Верховну Раду України – в Центральному регіоні (16,3% проти 11,3% за вибіркою).

Щодо прем’єр-міністра Ю.Тимошенко, то відмінності від середнього за вибіркою значення 12,4% незначні.

Таблиця 18.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q5 і P10

Таблиця 19.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q5 і region

Київ

Східний
регіон

 Центральний
регіон

 Північний
регіон

 Південний
регіон

Західний
регіон

Total

Президент В.Ющенко

6,9%

16,2%

18,3%

15,0%

20,2%

10,7%

15,2%

Прем’єр Ю.Тимошенко

6,9%

14,8%

9,5%

10,6%

15,6%

9,2%

12,4%

Верховна Рада України

13,0%

11,3%

16,3%

12,0%

12,6%

9,6%

11,9%

Міністр ЖКГ О.Кучеренко

20,6%

12,4%

18,6%

5,3%

11,1%

7,9%

12,0%

Мери і голови обласних/районних державних адміністрацій

33,6%

27,4%

26,1%

27,3%

27,5%

33,8%

28,9%

Працівники житлово-комунального господарства на місцях

10,7%

24,5%

11,8%

15,3%

15,3%

13,8%

18,0%

Всі органи і суб’єкти влади

51,1%

51,1%

49,3%

43,2%

43,9%

49,6%

48,8%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

Наведені таблиці показують певну аберацію свідомості респондентів. Незважаючи на відносно вищу в порівнянні із середньовибірковою оцінку заходів місцевої влади з реформування ЖКГ в Києві та в селищах міського типу, оцінки дій мерів і голів обласних районних/державних адміністрацій тут гірші від середніх значень. Пояснити це можна тим, що коли йдеться про дії місцевої влади з реформування ЖКГ, кияни асоціюють їх більшою мірою з органами житлово-комунального господарства, а не з мером та головою КМДА Л. Черновецьким. Що ж до селищ міського типу, то їх жителі, мабуть, розглядають голів обласних/районних адміністрацій або як конкретних «поганих хлопців», а не представників місцевої влади, або ж вважають голів державних адміністрацій частиною апарату центральної влади.

Звернемось нарешті до ознак Q12 та Q13, що характеризують ставлення опитаних до сплати рахунків за послуги ЖКГ. З використанням аналізу дерев (Tree Analysis) можна показати, що найбільшу варіацію ставлення до оплати поточних рахунків зумовлює змінна «регіон». Найбільш дисциплінованими платниками є жителі міста Києва, хоча в цілому по Україні мешканці великих міст не відрізняються дисциплінованістю в цій справі. Щодо інших ознак, то за ними слід виділити жителів маленьких міст з населенням до 50 тис. осіб та пенсіонерів, серед яких значно більше респондентів, що обрали варіант «так, завжди і повністю». Найменш дисциплінованими платниками є мешканці окремих квартир в одноповерхових будинках (лише 44% з них відповіли, що сплачують за послуги в повному обсязі й вчасно) та, як не дивно, респонденти з доходом 2501-3500 грн., який є вищим ніж середній за вибіркою (62,3% сплачують за послуги вчасно й повністю проти 71,3% в цілому за вибіркою).

Таблиця 20.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q12 і region

На розподіл відповідей за ознакою «Q13. У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?» більший вплив справляє не регіональний чинник, а величина міста, в якому мешкають респонденти. Так, найвищу готовність регулярно сплачувати за підвищеними на 30% тарифами виявляють мешканці міст з населенням 251-499 тис. (69,4% готові платити за новими тарифами), найнижчу – міст з населенням більше 500 тис. (лише 41,7% готові платити за новими тарифами).

Таблиця 21.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q13 і P7

Тип населеного пункту (величина міста), в якому проживає респондент

Селище
міського
типу

Місто з
населенням
до 50 тис. осіб

Місто з
населенням
51-100 тис. осіб

Місто з
населенням
101-250 тис. осіб

Місто з
населенням
251-499 тис. осіб

Місто з
населенням
500 тис. осіб і більше

Total

Так, а що робити

50,1%

50,5%

46,5%

48,3%

66,8%

39,0%

47,2%

Так, вони ж витрачають великі
суми на забезпечення насел

4,4%

3,2%

11,3%

4,6%

2,6%

2,7%

4,0%

Ні, але буду платити хоча б за теперішніми тарифами

11,5%

18,6%

22,7%

15,9%

7,9%

20,6%

17,5%

Ні, буду оплачувати тільки
критичні рахунки,
щоб не відключили

13,9%

9,9%

6,1%

9,0%

15,2%

15,1%

13,0%

Ні, не заплачу ні копійки,
поки якість послуг не покраща

2,7%

8,6%

5,1%

11,8%

2,1%

13,0%

8,8%

Ні, в мене немає
і не буде таких грошей

17,4%

9,3%

8,3%

10,4%

5,3%

9,6%

9,5%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

Можна зазначити також, що чим більше респондент задоволений роботою влади з реформування житлово-комунального господарства, тим більше він схильний сплачувати за підвищеними тарифами. Отже, коли людина вважає вищий тариф виправданим, таким, що супроводжується покращенням якості послуг та поліпшенням роботи галузі, вона буде платити за це гроші. Якщо влада за умови підвищення тарифів нічого не робить, то громадяни справедливо розглядають це як грабунок і не вважають себе зобов’язаними сплачувати рахунки. Про це свідчить таблиця 22.1.1:

Таблиця 22.1.1.Сумісний розподіл відповідей на питання Q13 (шкала редукована до бінарної) і Q4 («Як Ви оцінюєте роботу центральної влади з реформування житлово-комунального господарства?»)

Q13mod

Total

не буде сплачувати послуги ЖКХ
у повному обсязі у випадку підвищення

буде сплачувати послуги ЖКХ
у повному обсязі у випадку підвищення

Незадовільно

48,0%

52,0%

100,0%

Задовільно

42,3%

57,7%

100,0%

Добре

25,5%

74,5%

100,0%

Робота відсутня

61,7%

38,3%

100,0%

Ваш варіант

50,0%

50,0%

100,0%

Total

48,7%

51,3%

100,0%

Після загального вивчення ставлення городян до реформування ЖКГ і до політики влади в даній галузі перейдемо до блоку питань стосовно можливості переходу домогосподарств на використання автономної системи опалення (АСО).

1.1. Готовність квартирних власників до переходу на автономні системи опалення як альтернативу теплоцентралі

Відомо, що в СРСР теплоцентралі планувалися як основа інфраструктури великих міст. Саме у великих містах з великою кількістю типових багатоповерхових будинків теплоцентраль має оптимальну ефективність. Розподіл респондентів за типом житла і ознакою Q7 «Чи користуєтесь Ви центральним опаленням?» демонструє, що ця схема працює і в наш час (таблиця 1.1.2):

Таблиця 1.1.2.Сумісний розподіл відповідей на питання Q7 і Q22

В середньому за вибіркою послугою центрального опалення користується 72,1% опитаних власників помешкань, в основному мешканців будинків з кількістю поверхів більше 5. Серед тих, хто вже відмовився від центрального опалення, якраз найменше мешканців багатоповерхівок. Найбільша їх частка серед мешканців окремих приватних будинків.

В світлі масового незадоволення послугами централізованого житлово-комунального господарства можна передбачити наявність запиту на перехід до автономних систем забезпечення, зокрема на автономне опалення помешкання. Серед опитаних більше третини (34,9%) заявило про свою готовність відмовитись від центрального опалення на користь автономного. Половина категорична відкидає таку можливість.

Таблиця 2.1.2. Розподіл відповідей респондентів на питання «Q8. Чи хочете Ви відмовитися від центрального опалення і встановити систему автономного опалення?»

Найбільш категоричною є позиція квартирних власників похилого віку: серед них 65,4% не бажає змінювати теплоцентраль на «індивідуалку». Це пояснюється і консервативністю цієї соціально-демографічної групи, і її низькою платоспроможністю. Найвища частка тих, хто хоче перейти на автономне опалення, спостерігається у вікових групах 30-39 та 40-49 років.

Таблиця 3.1.2.Сумісний розподіл відповідей на питання Q8 і P9

ВІКОВА ГРУПА

18-29 років

30-39 років

40-49 років

50-59 років

60 років і більше

Total

Так

37,1%

40,3%

39,8%

34,7%

24,8%

34,6%

Ні

45,9%

44,9%

44,0%

49,6%

65,4%

50,9%

Можливо пізніше

11,2%

9,9%

11,2%

11,1%

5,5%

9,5%

Не знаю, не думав(-ла) про це

5,8%

4,9%

5,1%

4,5%

4,3%

4,9%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

Так-Ні

-8,8%

-4,6%

-4,2%

-14,9%

-40,6%

-16,3%

Певну диференціацію респондентів за рівнем сприйняття ідеї переходу на систему автономного опалення спричиняє регіональний чинник. Найвищу готовність до переходу на АСО проявляють опитані у Західному та Північному регіонах, найменшу – у Східному регіоні. Це можна пояснити частково структурою розселення та характером забудови міст у даних регіонах, частково рівнем задоволеності респондентів якістю послуг ЖКГ.

Таблиця 4.1.2.Сумісний розподіл відповідей на питання Q8 і region

Так, серед респондентів, задоволених якістю житлово-комунальних послуг, найменший відсоток бажаючих перейти на АСО (22,3% проти 34,6% за вибіркою). Також їх частка нижча серед тих, хто вважає дії влади з реформування ЖКГ адекватними та збирається в повному обсязі й вчасно платити за комунальні послуги за підвищеними тарифами. Вірним є і протилежне твердження. Високим є попит на встановлення системи автономного опалення в наступних групах квартирних власників:

1. з середнім місячним доходом 2501-3500 грн. та більше 5000 грн.

2. мешканці смт і міст з населенням до 100 тис. осіб

3. респонденти, разом з якими в помешканні проживає більше 5 осіб (переважно сім’ї)

4. респонденти, що мешкають в «хрущовках» або в сучасних «висотках»

5. працівники, робота яких не потребує вищої освіти та керівники підприємств, організацій, підрозділів.

Неважко бачити, що наведені ознаки охоплюють переважно представників базового і вищого середнього класу невеликих міст України (віком 30-49 років, сімейних, з дітьми, які проживають разом з ними). Саме вони виявляють найвищу готовність до переходу від послуг теплоцентралі на автономну систему опалення помешкання.

Скільки ж готові платити українці за «задоволення» АСО? Більшість бажаючих від’єднатися від центрального опалення – не більше 6000 грн. (47,2% до 2000 грн., 37% 2001-6000 грн. за встановлення системи).

Таблиця 5.1.2. Розподіл відповідей респондентів на питання «Q10. Яку суму Ви можете витратити на встановлення автономного опалення?»

 

Очевидно, що сума, яку респондент вважає можливим витратити на встановлення АСО найбільшою мірою залежить від рівня його (її) доходу. Чим більшим є дохід респондента, тим більше він згоден заплатити за встановлення системи автономного опалення. Ця закономірність добре простежується за даними таблиці 6.1.2:

Таблиця 6.1.2.Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання Q10 і Q26

Який Ваш середньомісячний дохід, грн.?

До 500 грн

501-
1000 грн

1001-
1500 грн

1501-
2500 грн

2501-
3500 грн

3501-
5000 грн

5001-
7500 грн

Понад 7500 грн

Total

до 2000 грн

59,8%

58,3%

47,4%

42,2%

25,9%

9,9%

23,0%

43,7%

47,0%

2001-6000 грн

27,8%

31,4%

38,4%

42,9%

47,7%

52,8%

34,1%

0,0%

37,4%

6001-10000 грн

11,9%

6,3%

9,2%

12,5%

17,0%

29,8%

30,7%

56,3%

11,5%

10001-15000 грн

0,5%

4,0%

5,1%

2,4%

9,3%

7,6%

12,2%

0,0%

4,1%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

Cередні суми,
розраховані на
основі середніх
точок цінових
інтервалів,
грн

2729

2840

3383

3437

4697

5538

5575

4943

3402

В групі опитаних з середнім місячним доходом до 1500 грн. переважають ті, хто згоден платити до 2000 грн. за встановлення АСО. В «межовій» групі з доходом 1501-2500 грн. частка респондентів, згодних заплатити 2001-6000 грн. зрівнюється з часткою згодних на суму не більше 2000 грн. В інтервалі доходів 2501-5000 грн. ця частка зростає, потім різко зменшується. Загалом середня сума, яку готові платити респонденти за встановлення автономної системи опалення зростає в інтервалі доходів до 7500 грн., а потім знижується. На цій підставі виникає питання: чи є залежність між Q10 і Q26 лінійною? Проведені нами розрахунки свідчать, що емпірична залежність між ними найкраще описується квадратичною залежністю. Рівняння квадратичної регресії (параболічна крива) майже точно апроксимує емпіричні точки, які визначені нами за серединами відповідних інтервалів шкал Q10 та Q26. Коефіцієнт детермінації сягає практично максимального значення 0,947 при рівні значущості 0,01 (див. малюнок 1).

Отримане рівняння квадратичної регресії має наступний вигляд:

, де х – середній місячний дохід групи респондентів в гривнях, а у – середня сума в грн., що її згодні платити респонденти групи за встановлення АСО. Знайшовши екстремум функції , робимо висновок, що максимальну суму близько 5550 грн. згодні платити респонденти з середнім доходом біля 6200 грн. на місяць. Це з точністю до десятків гривень співпадає з емпіричними даними. Отже, ми визначили емпіричний закон, який описує залежність прийнятної сплати за встановлення АСО від доходу респондента.

Апроксимація емпіричного закону залежності Q10 від Q26

Тепер розглянемо як змінюється залежність прийнятної для респондента такси за встановлення автономної системи опалення від його доходу при умові надання розстрочки або пільгового кредиту (див. таблицю 7.1.2).

Таблиця 7.1.2.Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання Q11 і Q26

Який Ваш середньомісячний дохід, грн.?

До 500 грн

501-
1000 грн

1001-
1500 грн

1501-
2500 грн

2501-
3500 грн

3501-
5000 грн

5001-
7500 грн

Понад
7500 грн

Total

до 2000 грн

48,2%

47,2%

28,0%

23,3%

13,2%

8,4%

27,8%

30,3%

32,5%

2001-6000 грн

32,4%

35,6%

47,8%

45,4%

46,0%

28,6%

30,9%

13,4%

41,0%

6001-10000 грн

13,5%

11,3%

16,4%

26,2%

27,1%

55,0%

41,3%

56,3%

19,8%

10001-15000 грн

5,9%

5,8%

7,8%

5,1%

13,8%

8,0%

0,0%

0,0%

6,7%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

Cередні суми,
розраховані на
основі середніх
точок цінових
інтервалів,грн

3592

3534

4476

4779

5857

6629

4817

5344

4390

Як бачимо, майже для всіх груп за доходом спостерігається зріст прийнятної такси за встановлення АСО за умови пільгового кредитування. Емпірична залежність від доходу в даному випадку найкраще апроксимується кубічною параболою, проте якість рівняння регресії в цьому випадку набагато гірше, ніж для ознаки Q10. Головне те, що «межова» категорія зменшується вбік менших доходів і вже на інтервалі 1501-2500 грн. майже половина респондентів групи згодна платити за встановлення АСО від 2001 до 6000 грн. (в середньому 4780 грн.). «Кредитовані» респонденти готові платити за встановлення автономної системи опалення на 1000 грн. більше, ніж без надання пільгового кредиту (розстрочки). Найбільший ефект від кредитування (відносне зростання прийнятної такси за встановлення АСО) очікується в групі за доходом 1501-2500 грн.

Опитані нами власники помешкань, що бажають встановити в себе АСО, вважають, що якщо автономна система опалення окупиться за рік чи трохи більше, це цілком виправдовує від’єднання від теплоцентралі. Тільки 11,3% вважають економію занадто малою (див. таблицю 8.1.2).

Таблиця 8.1.2. Розподіл відповідей респондентів на питання «Q9. Чи влаштувало б Вас, якби суму, рівну вартості системи автономного опалення, вона б зекономила Вам протягом 1 року?»

Найвища частка оптимістично налаштованих щодо АСО респондентів – серед жителів середніх міст з населенням 100-499 тис. Південного регіону, які проживають в помешканні ще з 2 людьми. Серед них річну «окупованість» розглядають як достатню умову встановлення автономної системи опалення замість послуг теплоцентралі більше 90% опитаних.

1.1. Електоральні перспективи політичного проекту, побудованого навколо реформи ЖКГ

Зазначене в підрозділах 1.1 та 1.2 дає всі підстави вважати, що політичний проект, розбудований навколо проблем реформування житлово-комунального господарства, при правильному підході може бути успішним. Адже 44,5% опитаних погодились з тим, що проблема ЖКГ достатньо серйозна, щоб на неї звернули увагу політики. Ще 40,5% відсотків в тій чи іншій мірі погоджуються з даною тезою. Не згодні з твердженням тільки 15%.

Таблиця 1.1.3. Розподіл відповідей респондентів на питання «Q15. Як Ви вважаєте, проблема житлово-комунального господарства достатньо серйозна, щоби на неї звернули увагу політики, партії, кандидати в депутати і президенти?»

Високим є відсоток респондентів, які готові підтримати політичну силу, що запропонувала б чітку програму реформування ЖКГ. Він сягає 74% за вибіркою. Водночас 26% опитаних висловили думку, що в політичної партії має бути ідеологічна платформа, і комунальне господарство – не сфера діяльності політичних партій.

Таблиця 2.1.3. Розподіл відповідей респондентів на питання «Q16. Чи готові Ви підтримати політичну силу, яка б чітко представила програму реформування житлово-комунального господарства?»

Кандидат-«господарник» на найближчих президентських виборах може розраховувати на менш суттєву підтримку. Таку кандидатуру згодні підтримати до 40% опитаних за умови, якщо їх влаштує позиція кандидата на посаду Президента з інших, важливіших питань (таблиця 3.1.3). Звідси можна зробити висновок, що із сьогоднішніх найбільш рейтингових претендентів на крісло глави держави отримає перевагу той (та), хто зможе ефективно використати тему реформи ЖКГ у передвиборчій агітації, переконати виборця в своїй готовності й спроможності навести лад в цій сфері.

Таблиця 3.1.3. Розподіл відповідей респондентів на питання «Q17. Найближчі вибори – вибори Президента України. Скажіть, будь-ласка, чи приверне Вашу увагу кандидат, який зайнявся приведенням в порядок хоча б питань тепла і гарячої води в будинках, їх якості і вартості?»

Наголосимо, що позиція респондентів з питань Q15,Q16,Q17 є дуже консолідованою. Тобто люди, які вважають, що політики мають звернути увагу на проблеми житлово-комунального господарства, готові голосувати і за політичну партію, і за кандидата в Президенти, що займатимуться (переконають виборців у тому, що будуть займатися) реформуванням ЖКГ. Це дає нам підстави постулювати існування електоральної ніші чи електорального поля для політичної сили «комунального» спрямування. Щодо соціально-демографічного профілю респондентів, які належать до цього електорального поля, то їм притаманні наступні модальні ознаки:

1. жінки;

2. респонденти, які проживають в Південному та Західному регіоні;

3. мешканці міст з населенням 51-250 тис. осіб;

4. пенсіонери, безробітні та робітники;

5. середній місячний дохід складає 1001-1500 грн.

Соціально-демографічний профіль потенційних виборців Президента-«комунальника» дещо інший:

1. жінки;

2. мешканці Західного, Центрального та Східного регіонів;

3. мешканці міст з населенням 51-250 тис. осіб;

4. респонденти, які проживають в квартирі не приватного одноповерхового або 2-х-4-х поверхового будинку;

5. пенсіонери, домогосподарки, працівники силових структур.

Перетин електоральних полів кандидата в Президенти та політичної партії забезпечується на перетині ознак:

1. жінки

2. мешканці Західного регіону

3. мешканці міст з населенням 51-250 тис. осіб;

4. пенсіонери.

Саме поєднання вказаних ознак описує соціально-демографічний профіль «ядра» потенційного електорату політичного проекту, побудованого навколо вирішення проблем житлово-комунального господарства. З попереднього аналізу зрозуміло, що саме в цих групах найбільш незадоволені якістю послуг ЖКГ і найбільше прагнуть державної реформи. Чоловіки середнього віку, приналежні до середнього класу, шукають виходу з кризи житлово-комунального господарства не шляхом голосування за ту чи іншу політичну програму/силу, а економічними методами, за допомогою переходу на системи автономного забезпечення, зокрема САО.

ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 1

Майже 70% опитаних за всеукраїнською вибіркою не задоволені якістю послуг ЖКГ. Лише кожен четвертий вважає їх якість задовільною. І тільки 5% респондентів оцінили якість послуг ЖКГ як «добру».

Найчастіше люди називають три головні проблеми комунального господарства: невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаються (45,3%); занадто високі тарифи (42,5%); незадовільний стан під’їздів і дворів (33,9%).

Запит на реформу житлово-комунального господарства дуже високий. Три четвертих від кількості респондентів є прихильниками реформи. Серед них більше половини висловлюються за радикальну реформу («змінювати потрібно все»). Сильний запит на кардинальні зміни в системі ЖКГ зумовлює критичне ставлення населення до бездіяльності влади щодо покращення роботи житлово-комунального господарства. Більшість опитаних звинувачує у відсутності позитивних зрушень, тобто у провалі реформування ЖКГ, всі суб’єкти та органи влади, не виділяючи серед можновладців «білих та пухнастих». Близько 30% покладають головну провину за це на мерів і голів обласних та районних адміністрацій, тобто на місцеву владу. Однак 35% списку «винуватців» займає той чи інший орган або суб’єкт центральної влади – Президент В.Ющенко (15,2%), прем’єр-міністра Ю.Тимошенко (12,4%), міністр ЖКГ О.Кучеренко (12%), Верховна Рада України (11,9%). Працівників ЖЕКів вважають винними тільки 18%.

Переважна більшість опитаних користувачів (71,5%) за їхніми словами розраховуються за спожиті послуги завжди і своєчасно. Ще близько 25% сплачують рахунки частково. І тільки 2% відмовляються від оплати (неякісних) послуг ЖКГ. Проте якщо тарифи збільшаться на 30% становище може суттєво змінитись. За новими тарифами готові своєчасно і в повному обсязі розраховуватись 51,2% респондентів. Держава у випадку підвищення тарифів залишиться в програші, оскільки незважаючи на вищі тарифи коштів буде зібрано менше: 1,3*51,2%=66,6%<71,5%. Звичайно, тягар сплати різниці буде покладений на господарські органи на місцях. Ті, в свою чергу, будуть змушені вдатись до масових відключень, що може «підігріти» і без того непросту соціально-політичну ситуацію. Зрештою підвищення тарифів здатне спровокувати соціальний вибух в «проблемних» містах і навіть в цілих регіонах. Отже, подорожчання житлово-комунальних послуг не вирішує наявних проблем, а лише створює додаткові.

Найгірше якість послуг оцінюють респонденти похилого віку, найкраще – молоді (віком 18-29 років). Найменш критично оцінюють послуги ЖКГ ті, хто найменше від цього потерпає – молоді кияни віком до 29 років, які проживають в помешканні, що має кімнат більше ніж проживаючих (більше однієї кімнати на людину). Серед них незадоволені якістю послуг лише 44,6% опитаних. Натомість серед жителів міст з населенням 51-100 тис. та 251-499 тис. у віці старше 60 років критично сприймають якість послуг ЖКГ 84,4%.

Жителі регіонів та різних за величною міст дещо відрізняються між собою стосовно переліку найбільш актуальних проблем ЖКГ. По-перше, міста та регіони можна розподілити на дві групи за пріоритетністю двох найбільш актуальних проблем:

· для першої групи характерне першочергове значення тарифів (смт, міста з населенням 51-100 тис. осіб; Центральний регіон)

· другій групі властиве більше значення якості послуг ЖКГ в порівнянні з тарифами (місто з населенням до 50 тис. осіб, місто з населенням 101-250 тис. осіб, місто з населенням більше 500 тис. осіб; Київ, Західний регіон)

По-друге, оцінки значущості третьої за актуальністю проблеми – незадовільного стану під’їздів і дворів – сильно варіює від 12% у смт та містах з населенням 51-100 тис. до 24% в містах з населенням 101-250 тис.

Найменше прибічників реформи ЖКГ там, де ситуація краща відносно інших регіонів – в Києві. Значно вища підтримка реформи, насамперед в її радикальному варіанті там, де найбільше проблем із старою радянською інфраструктурою та фінансуванням галузі – в Західному та Південному регіонах. Регіональні відмінності мають визначальний характер і у питанні оцінки роботи місцевої влади в реформуванні житлово-комунального господарства. Тут також найбільш критичні оцінки лунають з вуст мешканців Західного та Південного регіонів, найменш критичні– Центрального регіону та Києва.

Найменше схильні звинувачувати в проблемах ЖКГ місцеву владу спеціалісти з вищою освітою і студенти Центрального регіону й м. Києва. Роботу центральної влади в сфері ЖКГ найкраще оцінюють опитані в селищах міського типу, а найгірше в малих містах з населенням до 50 тис. осіб. Щодо дій місцевої влади, то тут малі міста демонструють більшу лояльність. Міста з населенням 101-250 тис. більш лояльні до центральної влади, а міста з населенням більше 250 тис. жителів – навпаки.

Найбільш негативно дії центру оцінюють у Південному та Західному регіонах, які загалом відрізняються від інших дуже сильними критичними настроями в плані оцінок державної політики в галузі реформування житлово-комунального господарства. Найкраще політику центральної влади оцінюють респонденти з Центрального регіону, проте вони ще більш лояльні до місцевої влади.

Частіше, ніж в середньому за вибіркою опитані звинувачують в провалі реформи житлово-комунального господарства:

а) всі органи і суб’єкти влади – у містах з населенням 51-100 тис. осіб (54,1%; за вибіркою загалом 48,8%); протилежна ситуація у смт (39,6%) і містах з населенням 251-499 тис. осіб (39,7%);

б) мерів і голів обласних/районних державних адміністрацій – у селищах міського типу (34,6%; за вибіркою 28,9%); в Західному регіоні (33,8%); в Києві (33,6%);

в) працівників житлово-комунального господарства на місцях – в Східному регіоні (24,5%); протилежна ситуація в Києві (10,7%) й Центральному регіоні (11,8%);

г) Президента В.Ющенка – в містах з населенням 251-499 тис. осіб (22,6%; за вибіркою 15,2%) і в Південному регіоні (20,2%);

д) міністра ЖКГ О.Кучеренко – в м.Києві (20,6%; за вибіркою 12%) та в Центральному регіоні (18,6%)

є) Верховну Раду України – в Центральному регіоні (16,3% проти 11,3% за вибіркою).

Щодо прем’єр-міністра Ю.Тимошенко, відмінності від середнього за вибіркою значення 12,4% незначні.

Найбільш дисциплінованими платниками за комунальні послуги є жителі міста Києва, хоча в цілому по Україні мешканці великих міст не відрізняються дисциплінованістю в цій справі. Щодо інших ознак, то за ними слід виділити жителів маленьких міст з населенням до 50 тис. осіб та пенсіонерів, серед яких значно більше респондентів, які обрали варіант «так, завжди і повністю». Найменш дисциплінованими платниками є мешканці окремих квартир в одноповерхових будинках (лише 44% з них відповіли, що сплачують за послуги в повному обсязі й вчасно) та, як не дивно, респонденти з доходом 2501-3500 грн., який є вищим ніж середній за вибіркою.

Чим більше респондент задоволений роботою влади з реформування житлово-комунального господарства, тим більше він схильний сплачувати за підвищеними тарифами. Коли людина вважає вищий тариф виправданим, таким, що супроводжується покращенням якості послуг та поліпшенням роботи галузі, вона буде платити за це гроші. Якщо влада за умови підвищення тарифів нічого не робить, то громадяни справедливо розглядають це як грабунок і не вважають себе зобов’язаними сплачувати рахунки.

Серед опитаних більше третини (34,9%) заявило про свою готовність відмовитись від центрального опалення на користь автономного. Половина категорична відкидає таку можливість. Найбільш категоричною є позиція квартирних власників похилого віку: серед них 65,4% не бажає змінювати теплоцентраль на «індивідуалку». Найвища частка тих, хто хоче перейти на автономне опалення, спостерігається у вікових групах 30-39 та 40-49 років. Більш високу готовність до переходу на АСО проявляють опитані у Західному та Північному регіонах, менш високу – у Східному регіоні.

Значним є попит на встановлення системи автономного опалення в наступних групах квартирних власників:

1. з середнім місячним доходом 2501-3500 грн. та більше 5000 грн.

2. мешканці смт і міст з населенням до 100 тис. осіб

3. респонденти, разом з якими в помешканні проживає більше 5 осіб (переважно сім’ї)

4. респонденти, що мешкають в «хрущовках» або в сучасних «висотках»

5. працівники, робота яких не потребує вищої освіти та керівники підприємств, організацій, підрозділів.

Наведені ознаки охоплюють переважно представників базового і вищого середнього класу невеликих міст України (віком 30-49 років, сімейних, з дітьми, які проживають разом з ними). Саме вони виявляють найвищу готовність до переходу від послуг теплоцентралі на автономну систему опалення помешкання.

Більшість бажаючих від’єднатися від центрального опалення згідні заплатити за встановлення АСО – не більше 6000 грн. (47,2% до 2000 грн., 37% 2001-6000 грн. за встановлення системи). Сума, яку респондент вважає можливим витратити на встановлення АСО, найбільшою мірою залежить від рівня його (її) доходу. Чим більшим є дохід респондента, тим більше він згоден заплатити за встановлення системи автономного опалення. Максимальну суму близько 5550 грн. згодні платити респонденти з доходом біля 6200 грн. В середньому по вибірці «кредитовані» респонденти згодні платити за встановлення автономної системи опалення на 1000 грн. більше, ніж без надання пільгового кредиту (розстрочки). Найбільший ефект від кредитування (відносне зростання прийнятної такси за встановлення АСО) очікується в групі за доходом 1501-2500 грн.

Опитані нами власники помешкань, що бажають встановити в себе АСО, вважають, що якщо автономна система опалення окупиться за рік чи трохи більше, це цілком виправдовує від’єднання від теплоцентралі. Тільки 11,3% вважають економію занадто малою.

44,5% опитаних погодились з тим, що проблема ЖКГ достатньо серйозна, щоб на неї звернули увагу політики. Ще 40,5% відсотків в тій чи іншій мірі погоджуються з даною тезою. Високим також є відсоток респондентів, які готові підтримати політичну силу, що запропонувала б чітку програму реформування ЖКГ. Він сягає 74% за вибіркою. Можлива підтримка кандидата-«господарника» на найближчих президентських виборах є меншою. Таку кандидатуру згодні підтримати до 40% опитаних за умови, якщо їх влаштує позиція кандидата на посаду Президента з інших, важливіших питань.

Перетин електоральних полів кандидата в Президенти та політичної партії забезпечується на перетині ознак:

5. жінки

6. мешканці Західного регіону

7. мешканці міст з населенням 51-250 тис. осіб;

8. пенсіонери.

Саме поєднання вказаних ознак описує соціально-демографічний профіль «ядра» потенційного електорату політичного проекту, побудованого навколо вирішення проблем житлово-комунального господарства. Чоловіки середнього віку, приналежні до середнього класу, шукають виходу з кризи житлово-комунального господарства не шляхом голосування за ту чи іншу політичну програму/силу, а економічними методами, за допомогою переходу на системи автономного забезпечення, зокрема САО.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ

2.1. Вплив ознаки «ідеологія»

Крім впливу традиційних в аналізі даних соціально-демографічних ознак нами був виявлений вплив на варіацію думок та оцінок респондентів фактору належності до певної ідеологічної течії (у тих респондентів, які відповіли на дане питання). Вже розподіл відповідей на питання про якість послуг ЖКГ демонструє значні відмінності між представниками різних ідеологічних таборів, головним чином між комуністами з одного боку та лібералами, «зеленими» і християнськими демократами з іншого. Перші демонструють дуже критичне ставлення до якості послуг, другі – вельми оптимістичне.

Таблиця 1.2.1.Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання Q1 і Q18

 

 У політичному спектрі звичайно виділяють кілька більш-менш самостійних течій. Яка з них є найближчою Вам?

1*

2*

3*

4*

5*

6*

7*

8*

9*

10*

11*

12*

Total

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дуже погана

43,8%

27,0%

28,9%

18,0%

18,2%

17,7%

35,3%

38,6%

41,0%

36,7%

25,5%

35,7%

32,9%

Незадовільна

29,7%

39,1%

35,3%

36,8%

41,0%

37,3%

42,3%

31,2%

28,1%

36,7%

39,6%

33,8%

36,1%

Задовільна

19,5%

25,6%

30,0%

30,3%

33,5%

39,7%

19,2%

27,6%

28,9%

21,6%

29,2%

27,3%

25,3%

Добра

7,0%

7,4%

5,7%

14,9%

7,3%

5,2%

3,3%

2,5%

2,0%

4,8%

5,6%

2,8%

5,4%

Ваш варіант

0,0%

0,9%

0,0%

0,0%

0,0%

0,0%

0,0%

0,0%

0,0%

0,2%

0,0%

0,4%

0,2%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

1*

Комуністична

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

Соціалістична

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Соціал-демократична

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

«Зелені»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

Ліберальна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

Християнсько-демократична

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7

Національно-демократична

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

Націоналістична

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

Інша

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Ніяка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

Я ще не визначився(-лася)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

Я не розбираюся в цих течіях

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чи дійсно спостережувані відмінності пов’язані з політичними ідеологіями, чи це «фальшивий» зв’язок, зумовлений впливом інших ознак? Вивчення кросс-таблиць за соціально-демографічними ознаками свідчить на користь другого варіанту. По-перше, комуністи це, в основному люди старше 60 років, а саме серед них і спостерігаються найбільш критичні оцінки послуг житлово-комунального господарства. Що ж до «зелених», лібералів та християнських демократів, то пояснити їх особливості належністю до певної вікової групи не вдається. Виникає думка, що це представники якихось соціально престижних груп, які живуть в кращих будинках. Проте тільки в християнських демократів рівень доходу в середньому вищий від комуністів.

Таблиця 2.2.1.Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання Q1 і Q21

 

 Що із перерахованого найточніше описує рід Ваших занять?

Total

1*

2*

3*

4*

5*

6*

7*

8*

9*

10*

11*

12*

13*

Комуністична

18,1%

3,8%

5,9%

0,7%

7,3%

3,1%

0,7%

52,1%

0,7%

3,5%

2,8%

1,4%

 

100,0%

«Зелені»

11,1%

4,2%

16,7%

15,3%

13,9%

13,9%

1,4%

4,2%

 

9,7%

6,9%

2,8%

 

100,0%

Ліберальна

17,3%

7,7%

7,7%

19,2%

11,5%

5,8%

1,9%

21,2%

 

1,9%

1,9%

 

3,8%

100,0%

Християнсько-
демократична

26,2%

11,9%

2,4%

4,8%

16,7%

4,8%

 

23,8%

 

2,4%

4,8%

2,4%

 

100,0%

Ніяка

20,0%

6,8%

13,9%

3,7%

9,3%

5,2%

0,6%

21,3%

0,1%

5,2%

8,9%

3,7%

1,3%

100,0%

 Total

19,2%

7,0%

12,6%

5,2%

10,4%

5,5%

0,5%

25,3%

0,4%

3,6%

6,1%

2,8%

1,4%

100,0%

1*

робітник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

підприємець

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

спеціаліст технічного профілю з вищою чи середньою спеці

 

 

 

 

4

студент

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

спеціаліст гуманітарного профілю з вищою чи середньою сп

 

 

 

 

6

домогосподарка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7

військовослужбовець

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

пенсіонер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

працівник МВС, СБУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

безробітний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

працівник, робота якого не потребує вищої

 

 

 

 

 

 

 

12

керівник (підприємства, організації, підрозділу)

 

 

 

 

 

 

13

Інше

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ситуація прояснюється, якщо звернути увагу на зв’язок ідеологічних преференцій і характеру зайнятості респондентів (таблиця 2.2.1). Серед комуністів дійсно виявляється значно вища ніж в середньому за вибіркою частка пенсіонерів. Серед християнських демократів більше робітників, підприємців та спеціалістів гуманітарного профілю з вищою освітою та більш високими доходами. В таборі лібералів і «зелених» багато студентів, а серед останніх – домогосподарок. Якраз дані категорії зайнятості показують менш вимогливе ставлення до послуг ЖКГ через меншу пріоритетність для них комунальних проблем і через більш низьку соціальну компетентність. Тому в цьому випадку, а також в усіх питаннях, пов’язаних з роботою житлово-комунального господарства, з участю влади в реформуванні ЖКГ, вплив ідеологічних орієнтацій респондентів на їхні оцінки є епіфеноменом, ефектом впливу соціально-демографічних ознак, переважно віку, регіону проживання і характеру зайнятості. Дійсний вплив ідеологічні орієнтації мають на позицію респондента щодо підтримки політичної партії та кандидата в Президенти України, які запропонують чітку програму реформування комунальної сфери. Така партія і кандидат матимуть дещо вищу підтримку серед представників лівих ідеологічних течій.

2.2. Вплив ознаки «локус контролю»

Питання анкети «Q14. Чи вважаєте Ви себе відповідальним за якість свого життя і добробут Вашої сім’ї?» є варіантом критерію, який соціальні психологи називають «локусом контролю». За допомогою цього питання можна визначити, наскільки відповідальною є людина стосовно свого життя та життя своїх близьких, якою мірою особистість є екстернальною, орієнтованою на залежність від зовнішніх умов і факторів, або інтернальною, тобто такою, яка покладається на власні сили та здібності. Ця шкала вимірює також наявність патерналістської установки у опитуваного. Варіація за більшою частиною ознак опитувальника пов’язана з локусом контролю респондентів. Так, екстернали схильні значно гірше оцінювати якість послуг ЖКГ; частіше наголошують на проблемах водопостачання та водовідведення, втрати води, тепла, газу через старі труби; серед них менше тих, хто вважає дії влади незадовільними, зате більше респондентів, що звинувачують владу у повній бездіяльності; вони, не конкретизуючи, звинувачують всі органи і суб’єкти влади у провалі реформи ЖКГ; ці респонденти відрізняються меншою дисциплінованістю у сплаті по комунальних рахунках і ще менше готові платити за підвищеними тарифами.

Щодо політичної ролі локуса контролю, то можна сказати, що належність респондента до групи «фаталістів» негативно корелює з рівнем підтримки ним політичної сили, яка реалізуватиме програму житлово-комунальної реформи (таблиці 1.2.2 і 2.2.2).

Таблиця 1.2.2.Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання Q15(бінаризована шкала) і Q14

 

 Чи вважаєте Ви себе відповідальним за якість свого життя і добробут Вашої сім’ї?

1*

2*

3*

4*

5*

Total

 

 

 

 

 

 

ні

15,2%

13,5%

13,7%

17,4%

31,7%

15,1%

проблема ЖКГ достатньо серйозна,
щоб на неї звернули увагу політики

84,8%

86,5%

86,3%

82,6%

68,3%

84,9%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

1*  Так, це моя і тільки моя турбота – як буду жити я і моя сім’я

 

 

2  Так, адже більше нікого не цікавить рівень життя моєї сім’ї

 

 

3  Так, але тільки частково – за те, як я живу, мають відповідати і мій роботодавець, і влада

4  Ні, я громадянин цієї країни і її влада має забезпечити мені хоча б мінімально гідне життя

5  Ні, ми нічого не можемо добитися в цьому житті, все вирішують зовсім інші сили

Таблиця 2.2.2.Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання Q16(бінаризована шкала) і Q14

 

 Чи вважаєте Ви себе відповідальним за якість свого життя і добробут Вашої сім’ї?

1*

2*

3*

4*

5*

Total

 

 

 

 

 

 

ні, не підтримую

27,9%

20,5%

28,2%

29,1%

36,4%

26,1%

так, підтримую політичну силу,
яка запропонує чітку програму

72,1%

79,5%

71,8%

70,9%

63,6%

73,9%

Total

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

100,0%

1*  Так, це моя і тільки моя турбота – як буду жити я і моя сім’я

 

 

2  Так, адже більше нікого не цікавить рівень життя моєї сім’ї

 

 

3  Так, але тільки частково – за те, як я живу, мають відповідати і мій роботодавець, і влада

4  Ні, я громадянин цієї країни і її влада має забезпечити мені хоча б мінімально гідне життя

5  Ні, ми нічого не можемо добитися в цьому житті, все вирішують зовсім інші сили

Також можна помітити, що найвищий рівень підтримки політичної сили, здатної лобіювати реформу ЖКГ властивий респондентам групи 2 з інтернальним локусом контролю та відсутністю патерналістської установки.

2.3. Вплив житлових умов

Той факт, що житлові умови впливають на оцінку роботи ЖКГ та ставлення до його реформування не викликає подиву. Про роль типу житла респондента вже йшлося вище. Зосередимось на кількісних показниках житлових умов респондента: кількості кімнат, загальній площі житла, кількості проживаючих в домогосподарстві та розрахованих на їх основі відносних величинах. Проведені за допомогою методу однофакторного дисперсійного аналізу множинні порівняння середніх виявили відмінності в показниках житлових умов між наступними групами:

а) за групами респондентів щодо оцінки якості комунальних послуг – площа помешкання; респонденти, які проживають в приміщеннях з більшою житловою площею (в нових будинках), краще оцінюють послуги ЖКГ;

Таблиця 1.2.3.Середньогрупова площа помешкання респондента за градаціями шкали Q1

 

N

Площа
помешкання

Стандартне відхилення

Стандартна похибка оцінки

Дуже погана

742

52,8

31,5

1,2

Незадовільна

815

51,8

18,3

0,6

Задовільна

586

57,4

21,7

0,9

Добра

119

57,4

20,7

1,9

Ваш варіант

4

40,9

9,4

4,9

Total

2 266

53,9

24,4

0,5

б) за групами респондентів щодо оцінки ними дій влади з реформування житлово-комунального господарства – площа помешкання; респонденти з кращими житловими умовами схильні позитивно оцінювати дії влади; цікаво, що відносні показники житлових умов є значущими для оцінки дій місцевої влади, а у випадку дій центральної влади має значення лише загальна площа приміщення;

Таблиця 2.2.3.Середньогрупові показники житлових умов респондента за градаціями шкали Q3

 

N

Значення

Стандартне відхилення

Стандартна похибка оцінки

 Яка загальна житлова площа Вашої квартири/приватного будинку,кв.м?

Незадовільно

1 184

52,8

27,1

0,8

Задовільно

605

55,2

19,6

0,8

Добре

138

58,8

18,7

1,6

Робота відсутня

327

52,8

24,0

1,3

Ваш варіант

14

62,7

22,9

6,0

Total

2 269

53,9

24,4

0,5

Житлова площа в розрахунку на одного проживаючого

Незадовільно

1 176

21,8

13,0

0,4

Задовільно

600

21,2

10,8

0,4

Добре

136

24,5

15,1

1,3

Робота відсутня

323

21,7

14,5

0,8

Ваш варіант

11

31,5

20,4

6,1

Total

2 246

21,8

12,9

0,3

Кількість кімнат в розрахунку на одного проживаючого

Незадовільно

1 260

1,8

0,8

0,0

Задовільно

644

1,7

0,7

0,0

Добре

148

1,9

0,8

0,1

Робота відсутня

339

1,7

0,8

0,0

Ваш варіант

14

2,0

0,8

0,2

Total

2 406

1,7

0,8

0,0

Таблиця 3.2.3.Середньогрупові показники житлових умов респондента за градаціями шкали Q4

 

N

Значення

Стандартне відхилення

Стандартна похибка оцінки

 Яка загальна житлова площа Вашої квартири/приватного будинку? (кв.м.)

Незадовільно

1 191

52,5

27,3

0,8

Задовільно

485

56,5

19,0

0,9

Добре

89

57,7

17,5

1,9

Робота відсутня

475

53,7

22,7

1,0

Ваш варіант

22

55,0

18,8

4,0

Total

2 262

53,8

24,4

0,5

в) за групами респондентів щодо готовності до переходу на автономну систему опалення – площа помешкання, кількість кімнат в розрахунку на одного проживаючого; респонденти з помешканням більшої площі, проте з меншою кількістю кімнат в розрахунку на одного мешканця (сім’ї в нових будинках) більше схиляються до від’єднання від теплоцентралі та встановлення АСО;

Таблиця 4.2.3.Середньогрупові показники житлових умов респондента за градаціями шкали Q8

 

N

Значення

Стандартне відхилення

Стандартна похибка оцінки

 Яка загальна житлова площа Вашої квартири/приватного будинку? (кв.м)

Так

587

53,3

17,3

0,7

Ні

861

50,7

16,9

0,6

Можливо пізніше

161

51,4

16,0

1,3

Не знаю, не думав(-ла) про це

84

51,6

22,7

2,5

Total

1 693

51,7

17,3

0,4

Кількість кімнат в розрахунку на одного проживаючого

Так

620

1,6

0,7

0,0

Ні

911

1,7

0,7

0,0

Можливо пізніше

170

1,7

0,7

0,1

Не знаю, не думав(-ла) про це

88

1,8

0,8

0,1

Total

1 789

1,7

0,7

0,0

г) за сумою, яку респондент готовий заплатити за встановлення АСО – площа помешкання та житлові умови в цілому; чим кращі житлові умови і чим більша площа помешкання, тим більше респондент готовий заплатити; виключенням є інтервал плати 2001-6000 грн. Люди, які згодні на таку сплату, проживають в помешканнях з більшою кількістю мешканців (сімейні);

Таблиця 5.2.3.Середньогрупові показники житлових умов респондента за градаціями шкали Q10

 

N

Mean

Std. Deviation

Std. Error

 Скільки кімнат у Вашій квартирі/приватному будинку?

до 2000 грн

414

2,3

0,8

0,0

2001-6000 грн

322

2,3

0,9

0,0

6001-10000 грн

102

2,4

0,9

0,1

10001-15000 грн

34

2,7

0,6

0,1

Total

871

2,3

0,8

0,0

 Яка загальна житлова площа Вашої квартири/приватного будинку? (кв.м)

до 2000 грн

396

51,8

15,7

0,8

2001-6000 грн

301

51,2

17,0

1,0

6001-10000 грн

101

58,7

25,3

2,5

10001-15000 грн

34

60,8

13,5

2,3

Total

832

52,8

17,7

0,6

 Скільки людей разом з Вами включно прописані в квартирі/будинку?

до 2000 грн

406

2,8

1,2

0,1

2001-6000 грн

315

3,0

1,2

0,1

6001-10000 грн

100

2,8

1,1

0,1

10001-15000 грн

34

2,6

1,1

0,2

Total

855

2,9

1,2

0,0

Житлова площа в розрахунку на одного проживаючого

до 2000 грн

389

21,5

10,7

0,5

2001-6000 грн

298

19,0

8,4

0,5

6001-10000 грн

99

24,1

16,6

1,7

10001-15000 грн

34

26,9

11,9

2,0

Total

819

21,1

11,1

0,4

Кількість кімнат в розрахунку на одного проживаючого

до 2000 грн

414

1,7

0,7

0,0

2001-6000 грн

324

1,5

0,7

0,0

6001-10000 грн

104

1,7

0,8

0,1

10001-15000 грн

35

2,1

0,9

0,1

Total

877

1,7

0,7

0,0

Отже, чим більшою є площа помешкання респондента і чим кращими (кількісно) житлові умови домогосподарства, в якому він мешкає, тим більше він схильний обирати економічний, за рахунок власних сил, спосіб покращення якості комунальних послуг (наприклад, встановивши АСО). Респонденти з меншою площею помешкання і з гіршими житловими умовами прагнуть державної реформи ЖКГ.

ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 2

В усіх питаннях, пов’язаних з роботою житлово-комунального господарства, участю влади в його реформуванні, вплив ідеологічних орієнтацій респондентів на їхні оцінки є епіфеноменом, ефектом впливу соціально-демографічних ознак, переважно віку, регіону проживання і характеру зайнятості. Дійсний вплив ідеологічні орієнтації мають на позицію респондента щодо підтримки політичної партії та кандидата в Президенти України, які запропонують чітку програму реформування комунальної сфери. Така партія і кандидат матимуть дещо вищу підтримку серед представників лівих ідеологічних течій.

Екстернали за локусом контролю схильні значно гірше оцінювати якість послуг ЖКГ; частіше наголошують на проблемах водопостачання та водовідведення, втрати води, тепла, газу через старі труби; серед них менше тих, хто вважає дії влади незадовільними, зате більше респондентів, що звинувачують владу у повній бездіяльності; вони, не конкретизуючи, звинувачують всі органи і суб’єкти влади у провалі реформи ЖКГ; ці респонденти відрізняються меншою дисциплінованістю у сплаті по комунальних рахунках і ще менше готові платити за підвищеними тарифами.

Щодо політичної ролі локуса контролю, то можна сказати, що належність респондента до групи «фаталістів» негативно корелює з рівнем підтримки ним політичної сили, яка реалізуватиме програму житлово-комунальної реформи. Найвищий рівень підтримки політичної сили, здатної лобіювати реформу ЖКГ, властивий респондентам групи 2 з інтернальним локусом контролю та відсутністю патерналістської установки.

Чим більшою є площа помешкання респондента і чим кращими житлові умови, тим більше він схильний обирати економічний, за рахунок власних сил, спосіб покращення якості комунальних послуг, наприклад, встановивши АСО. Респонденти з меншою площею помешкання і з гіршими житловими умовами прагнуть державної реформи ЖКГ.

ВИСНОВКИ

Більшість респондентів оцінюють стан житлово-комунального господарства як вкрай незадовільний. Якість послуг низька, а тарифи завеликі. Тому люди не сприймають ідеї подальшого підвищення тарифів. У випадку, якщо політики все ж таки зроблять спробу «вижати» з населення гроші, половина респондентів не буде вчасно сплачувати за новими тарифами. Підвищення тарифів не лише призведе до падіння загальної суми зборів, а й підвищить соціальну напругу в суспільстві, обурення проти влади. Заходи, до яких вдаються державні органи в сфері реформування комунального господарства більшість опитаних вважають неефективними. Причому бездіяльність центральної влади викликає більше нарікань, ніж дії місцевої. Респонденти очікують, що становище зміниться, коли в державі почнеться системна реформа житлово-комунального господарства. Найвищим є запит на реформу на Півдні та Заході України, серед жителів селищ міського типу та міст з населенням до 100 тис. серед жінок і пенсіонерів. Чоловіки середнього віку, які належать до середнього класу і є квартирними власниками, сподіваються більше не на державну реформу, а на приватну ініціативу, зокрема на перехід до користування системами автономного опалення замість теплоцентралі. Саме вони готові сплачувати більші суми за встановлення АСО. Кредитування та розстрочка повинні зробити цю послугу доступною і для менш забезпечених користувачів.

Партія, яка буде займатись реформою ЖКГ, матиме в суспільстві значну підтримку, а от Президента люди прагнуть обирати виходячи з більш принципових міркувань. Загалом можна стверджувати, що існуючий стан речей в житлово-комунальному господарстві не задовольняє пересічних громадян і тому потенціал підтримки реформи цієї сфери є достатньо високим.

Версія для друку
Централізоване опалення
Автономне газове опалення
Автономне електроопалення
Когенерація(солома, відходи)
Теплові насоси
Утеплення будівель