Друге масштабне соцопитування: стан житлово-комунального господарства та перспективи його реформування очима громадян

МЕТОДОЛОГІЯ

Якість	Відсоток
Дуже погана	36,2%
Незадовільна	34,0%
Задовільна	25,2%
Добра	4,7%

70,2% опитаних за всеукраїнською вибіркою не задоволені якістю послуг ЖКГ. Лише кожен четвертий вважає їх якість задовільною. І тільки біля 5% респондентів оцінили якість послуг ЖКГ як «добру».

Які ж конкретні проблеми найбільше хвилюють городян в світлі незадовільного стану житлово-комунального господарства? Найчастіше люди називали три проблеми: занадто високі тарифи (51,7%); невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаються (49,9%); незадовільний стан під’їздів і дворів (23,1%).

Які проблеми в галузі житлово-комунального господарства Ви вважаєте найбільш актуальними?

(Ви можете назвати до 3-х варіантів)

	Від кількості респондентів	Від загальної кількості відповідей
Занадто високі тарифи	51,7%	27,0%
Невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаю	49,9%	26,1%
Перебої з опаленням	6,5%	3,4%
Перебої з гарячою водою	9,1%	4,7%
Перебої з водопостачанням і водовідведенням	8,3%	4,4%
Втрати води, тепла, газу через старі труби у дворах і під’їздах	14,3%	7,5%
Незадовільний стан під’їздів і дворів	23,1%	12,1%
Проблем немає	2,7%	1,4%
Всі проблеми однаково актуальні	23,9%	12,5%
Ваш варіант	1,9%	1,0%
Загалом	191,5%	100,0%

Також звертає на себе увагу те, що кожен четвертий опитаний вважає актуальними всі проблеми, тобто фактично розглядає проблемність ЖКГ як системну. Взагалі запит на реформу житлово-комунального господарства дуже високий. Більше трьох четвертих від кількості респондентів є прихильниками реформи. Серед них більшість висловлюються за радикальну реформу («змінювати потрібно все»). Мабуть в жодній іншій сфері господарського життя реформістський потенціал громадської думки не є таким сильним.

Чи вважаєте Ви необхідною реформу в сфері житлово-комунального господарства?

В той же час 11,8% городян переконані, що реформа неможлива через те, що «тепер нічого путнього зробити не зможуть». Приблизно 40% противників реформи ЖКГ вважають, що реформа не обов’язкова, оскільки система поки що працює або що реформа може зруйнувати залишки радянської інфраструктури. Проте разом ці дві групи нараховують лише 8,5% опитаних.

Сильний запит на кардинальні зміни в системі ЖКГ зумовлює критичне ставлення населення до бездіяльності влади щодо покращення роботи житлово-комунального господарства. Причому і місцеву, і центральну владу сприймають в цьому світлі однаково негативно.

Як Ви оцінюєте роботу місцевої (обласної та міської) влади з реформування житлово-комунального господарства?

Як Ви оцінюєте роботу центральної влади з реформування житлово-комунального господарства?

	Відсоток
Незадовільно	51,6%
Задовільно	23,7%
Добре	3,3%
Робота відсутня	20,0%
Ваш варіант	1,5%

Імідж місцевої влади трохи краще за рахунок того, що респонденти звинувачують її у бездіяльності менше ніж центральну (мабуть тому, що дії Києва просто менше помітні, а діяльність місцевих посадовців відразу впадає у вічі).

В світлі сказаного вище зрозуміло, чому більшість опитаних звинувачує у відсутності позитивних зрушень, тобто у провалі реформування ЖКГ, всі суб’єкти та органи влади, не виділяючи серед можновладців «білих та пухнастих».

Хто винуватий в провалі реформи житлово-комунального господарства?

(Ви можете вибрати не більше 3-х альтернатив)

Як видно з таблиці та діаграми, кожен другий респондент вважає, що в провалі реформи житлово-комунального господарства винувата влада в цілому. Близько 23% покладають головну провину за це на мерів і голів обласних та районних адміністрацій, тобто на місцеву владу. Однак 46,9% списку «винуватців» займає той чи інший орган або суб’єкт центральної влади – Президент В.Ющенко (13,3%), прем’єр-міністр Ю.Тимошенко (9,7%), міністр ЖКГ О.Кучеренко (10%), Верховна Рада України (10,8%), колишнє керівництво урядів України (3,1%). Працівників ЖЕКів вважають винними тільки 20,9%.

Отже більшість респондентів оцінюють роботу ЖКГ як незадовільну, а відповідальним за це вважають правлячий режим, особливо його центральну бюрократичну частину. Проте, як не дивно, така позиція поки що не призвела до масового саботажу в сфері розрахунків населення за послуги житлово-комунального господарства. Мабуть дається взнаки залишкова радянська дисципліна стосовно розрахунків з державою. Можна припустити, що певний вплив має і страх перед відключенням електроенергії, телефонного зв’язку, газу.

Чи регулярно Ви платите за житлово-комунальні послуги?

			Відсоток
	Так, завжди і повністю	75,0%
	Так, не повністю, але щомісяця щось плачу	16,7%
	Плачу не кожного місяця, але час від часу виплачую заборгованість	6,3%
	Ні, тільки деколи плачу небагато	0,9%
	Ні, платити не виходить – занадто дорого	0,6%
	Ні, і не збираюсь – при такій якості послуг немає за що	0,5%

Переважна більшість опитаних користувачів (75%) за їхніми словами розраховуються за спожиті послуги завжди і своєчасно. Ще 16,7% сплачують рахунки частково. І тільки 0,5% відмовляються від оплати (неякісних) послуг ЖКГ. Проте якщо тарифи збільшаться на 30%, як обіцяють деякі чиновники, становище може суттєво змінитись. За новими тарифами готові своєчасно і в повному обсязі розраховуватись 55,1% респондентів.

Держава у випадку підвищення тарифів залишиться в програші, оскільки незважаючи на вищі тарифи коштів буде зібрано менше: 1,3*55,1%=71,6%<75%. Звичайно, тягар сплати різниці буде покладений на господарські органи на місцях. Ті, в свою чергу, будуть змушені вдатись до відключень, що може «підігріти» і без того непросту соціально-політичну ситуацію. Зрештою підвищення тарифів здатне спровокувати соціальний вибух в «проблемних» містах і навіть в цілих регіонах. Отже, подорожчання житлово-комунальних послуг не вирішує наявних проблем, а лише створює додаткові.

У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?

	Відсоток
Так, а що робити	49,1%
Так, вони ж витрачають великі суми на забезпечення населення	6,0%
Ні, але буду платити хоча б за теперішніми тарифами	19,4%
Ні, буду оплачувати тільки критичні рахунки, щоб не відключили	11,4%
Ні, не заплачу ні копійки, поки якість послуг не покращаться	6,0%
Ні, в мене немає і не буде таких грошей	8,2%

У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?

(Відповіді об’єднані в дві групи)

		Відсоток
	Не буде сплачувати послуги ЖКХ у повному обсязі у випадку підвищення	44,9%
	Буде сплачувати послуги ЖКХ у повному обсязі у випадку підвищення	55,1%

Ставлення до сплати за послуги за новими тарифами відрізняється в різних групах респондентів в залежності від їх теперішнього статусу як платників. Лише в групі зразкових платників більше 50% людей, готових і надалі регулярно платити за підвищеними тарифами. В інших групах їх відсоток коливається від 28,3% до 0%.

Сумісний розподіл відповідей респондентів на питання «Чи регулярно Ви платите за житлово-комунальні послуги?» і «У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?»

		1*	2*	3*	4*	5*	6*	Загалом
	Не буде сплачувати послуги ЖКХ у повному обсязі	35,6%	71,8%	72,5%	95,5%	93,3%	100,0%	44,9%
	Буде сплачувати послуги ЖКХ у повному обсязі	64,4%	28,3%	27,5%	4,5%	6,7%	0%	55,1%
	Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
1. Так, завжди і повністю
2. Так, не повністю, але щомісяця щось плачу
3. Плачу не кожного місяця, але час від часу виплачую заборгованість, яка назбиралась
4. Ні, тільки деколи плачу небагато
5. Ні, платити не виходить – занадто дорого
6. Ні, і не збираюсь – при такій якості послуг немає за що платити

Cтавлення респондентів до якості послуг ЖКГ, до оплати за них, до необхідності реформування галузі варіює в різних соціально-демографічних групах. Найбільший вплив на відмінності в оцінці якості послуг ЖКГ справляє ознака «вік»[1]. Виявляється, що найгірше якість послуг оцінюють респонденти похилого віку, найкраще – молоді (віком 18-29 років). Проте навіть серед представників цієї вікової групи більше 65% не задоволені послугами житлово-комунального господарства.

Сумісний розподіл відповідей на питання «Як Ви оцінюєте якість послуг житлово-комунального господарства?» за віковою групою.

	ВІКОВА ГРУПА
	18-29 років	30-39 років	40-49 років	50-59 років	60 років і більше	Загалом
Дуже погана	29,5%	35,2%	34,1%	37,0%	44,1%	36,2%
Незадовільна	36,3%	34,4%	34,2%	33,2%	31,7%	34,0%
Задовільна	29,5%	24,6%	27,8%	25,3%	19,5%	25,2%
Добра	4,6%	5,7%	3,9%	4,5%	4,7%	4,7%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Як пояснити відмінності між віковими групами? Це, насамперед, відмінності між поколіннями. Покоління людей похилого віку соціалізувалося в часи СРСР і як стандарт для оцінки нинішнього стану речей використовує стан житлового господарства Радянського Союзу, яке при всіх його недоліках вигідно відрізнялося від сьогоднішніх напіврозвалених, напіврозкладених залишків цього самого господарства. Покоління молодих людей такого досвіду немає, їм нема з чим порівнювати. Крім того на установки респондентів похилого віку на Півдні та в Східному регіоні впливає вороже ставлення до правлячого режиму. В той же час проблеми низької якості послуг ЖКГ не є для молодих пріоритетними, тому вони ставляться до них більш легковажно, а до стану житлового господарства – менш критично ніж старші люди.

Жителі регіонів та різних за величною міст дещо відрізняються між собою стосовно переліку найбільш актуальних проблем ЖКГ. По-перше, міста та регіони можна розподілити на дві групи за пріоритетністю двох найбільш актуальних проблем:

· для першої групи характерне першочергове значення тарифів (міста з населенням до 50 тис. осіб, 251 тис. жителів і більше; Східний і Центральний регіон)

· другій групі властиве більше значення якості послуг ЖКГ в порівнянні з тарифами (місто з населенням 51-250 тис. осіб; Південний, Західний регіон)

По-друге, оцінки значущості третьої за актуальністю проблеми – незадовільного стану під’їздів і дворів – сильно варіює від 18,1% у містах з населенням 101-250 тис. до 6% в смт. Імовірно, це пов’язано з характером забудови міст в радянський час. Кияни та жителі Північного регіону теж розглядають дану проблему як одну з найважливіших. Слід відзначити порівняно вищу значущість проблеми втрати води, тепла і газу через старі труби у дворах та підвалах для населення середніх міст (101-250 тис. жителів).

Сумісний розподіл відповідей на питання «Які проблеми в галузі житлово-комунального господарства Ви вважаєте найбільш актуальними? Ви можете назвати до 3-х варіантів» і типом населеного пункту.

	Тип населеного пункту (величина міста), в якому проживає респондент
	Селище міського типу	Місто з населенням до 50 тис. осіб	Місто з населенням 51-100 тис. осіб	Місто з населенням 101-250 тис. осіб	Місто з населенням 251-499 тис. осіб	Місто з населенням 500 тис. осіб і більше
Занадто високі тарифи	26,3%	26,9%	24,7%	19,3%	29,6%	27,5%
Невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаю	25,1%	23,0%	33,6%	25,7%	25,8%	24,6%
Перебої з опаленням	4,2%	1,7%	2,7%	1,0%	5,4%	3,3%
Перебої з гарячою водою	2,6%	2,1%	4,2%	0,5%	7,3%	5,2%
Перебої з водопостачанням і водовідведенням	8,0%	9,8%	6,6%	1,7%	5,1%	2,0%
Втрати води, тепла, газу через старі труби у дворах і пі	7,2%	7,2%	8,8%	15,8%	4,0%	7,8%
Незадовільний стан під’їздів і дворів	6,0%	11,2%	8,7%	18,1%	13,8%	13,4%
Проблем немає	2,7%	2,8%	1,4%	0,0%	2,1%	0,8%
Всі проблеми однаково актуальні	17,1%	13,5%	8,7%	17,2%	6,2%	14,4%
Ваш варіант	0,8%	1,7%	0,6%	0,5%	0,8%	1,1%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Сумісний розподіл відповідей на питання «Які проблеми в галузі житлово-комунального господарства Ви вважаєте найбільш актуальними?» за регіоном

	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон
Занадто високі тарифи	16,7%	30,1%	34,1%	23,0%	26,1%	23,1%
Невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаються	15,8%	26,0%	26,0%	24,1%	28,5%	29,9%
Перебої з опаленням	4,8%	3,1%	2,3%	2,1%	5,4%	3,2%
Перебої з гарячою водою	11,0%	4,2%	3,7%	5,5%	6,0%	2,3%
Перебої з водопостачанням і водовідведенням	3,9%	2,9%	8,8%	2,5%	4,8%	5,7%
Втрати води, тепла, газу через старі труби у дворах і підвалах	3,1%	7,8%	5,6%	6,8%	6,2%	11,3%
Незадовільний стан під’їздів і дворів	16,2%	10,5%	14,2%	16,0%	11,8%	10,3%
Проблем немає	0,9%	0,8%	0,9%	2,8%	1,6%	2,6%
Всі проблеми однаково актуальні	25,9%	14,0%	3,5%	16,3%	7,6%	10,8%
Ваш варіант	1,8%	0,6%	0,9%	0,7%	2,0%	0,9%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Щодо запиту на реформу житлово-комунального господарства, то найбільші відмінності спостерігаються між респондентами, які проживають в різних макрорегіонах України. Найменше прибічників реформи в Північному регіоні. Трохи вища підтримка реформи, насамперед в її радикальному варіанті, там, де найбільше проблем із старою радянською інфраструктурою та фінансуванням галузі – в Центральному регіоні.

Сумісний розподіл відповідей на питання «Чи вважаєте Ви необхідною реформу в сфері житлово-комунального господарства?» за регіоном

	Регіон
	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон	Загалом
Необхідна кардинальна реформа – змінювати потрібно все	48,7%	40,6%	46,9%	40,6%	48,4%	42,6%	43,3%
Реформа бажана, але її потрібно підготувати	31,1%	36,5%	34,5%	28,8%	31,1%	38,9%	35,0%
Тепер нічого толкового зробити не зможуть	12,7%	13,2%	7,0%	12,9%	12,6%	10,6%	11,5%
Реформа не обов’язкова – система працює, краще не чіпати	4,2%	3,4%	6,9%	10,9%	4,5%	6,6%	6,1%
Реформа небезпечна – розсиплються залишки	0,7%	5,1%	1,9%	5,7%	1,8%	0,4%	2,7%
Ваш варіант	2,5%	1,2%	2,7%	1,1%	1,5%	0,9%	1,4%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Якщо в цілому за вибіркою реформу підтримують 78,3% опитаних, то в Центральному регіоні їх частка більше – 81,4%.

Регіональні відмінності мають визначальний характер і у питанні оцінки роботи місцевої влади в реформуванні житлово-комунального господарства. Найбільш критичні оцінки спостерігаються в Південному, Західному і Східному регіонах, найменш критичні – в Центральному регіоні та в Києві. Більше половини опитаних киянин (53,3%), вважає, що робота з реформування системи ЖКГ в Києві просто відсутня. В середньому за вибіркою таких респондентів лише 16%. Схожа ситуація склалась і в Центральному (23,9% обрали варіант «робота відсутня» проти 16% за вибіркою в цілому).

Сумісний розподіл відповідей на питання «Як Ви оцінюєте роботу місцевої (обласної та міської) влади з реформування житлово-комунального господарства?» за регіоном

	Регіон
	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон	Загалом
Незадовільно	32,6%	54,1%	40,9%	50,0%	58,7%	55,3%	51,6%
Задовільно	8,5%	31,4%	28,6%	25,6%	27,3%	26,5%	27,1%
Добре	2,5%	2,1%	5,0%	3,0%	3,6%	6,1%	4,0%
Робота відсутня	53,3%	11,1%	23,9%	18,4%	9,7%	11,6%	16,0%
Ваш варіант	3,2%	1,3%	1,7%	2,9%	0,8%	0,4%	1,4%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
Добре+Задовільно-Незадовільно	-21,6%	-20,6%	-7,3%	-21,3%	-27,9%	-22,7%	-20,5%

Найменше схильні звинувачувати в проблемах ЖКГ місцеву владу спеціалісти з вищою освітою і студенти Центрального регіону й м. Києва.

Щодо оцінки впливу центральної влади на роботу житлово-комунального господарства, то тут більше значення має не регіоналізм (хоча і він має місце), а величина міста, в якому проживає респондент. З наведеної нижче видно, що роботу центральної влади в сфері ЖКГ найкраще оцінюють опитані в селищах міського типу, а найгірше мешканці середніх міст з населенням 51-250 тис. осіб. Це пов’язано з тим, що переважна більшість людей в смт проживає в приватних будинках і ніяк не пов’язана з централізованим ЖКГ. Щодо дій місцевої влади, то її оцінки пов’язані з типом населеного пункту проживання респондента так само: жителі смт більш лояльні, ніж мешканці середніх міст.

Сумісний розподіл відповідей на питання «Як Ви оцінюєте роботу центральної влади з реформування житлово-комунального господарства?» за типом населеного пункту

	Тип населеного пункту (величина міста), в якому проживає респондент
	Селище міського типу	Місто з населенням до 50 тис. осіб	Місто з населенням 51-100 тис. осіб	Місто з населенням 101-250 тис. осіб	Місто з населенням 251-499 тис. осіб	Місто з населенням 500 тис. осіб і більше	Загалом
Незадовільно	31,6%	46,6%	65,0%	77,1%	55,5%	49,9%	51,6%
Задовільно	37,0%	24,9%	20,0%	11,2%	16,9%	24,7%	23,7%
Добре	6,4%	2,7%	2,8%	0,9%	6,1%	2,2%	3,3%
Робота відсутня	22,9%	23,2%	12,0%	10,8%	19,6%	21,7%	20,0%
Ваш варіант	2,1%	2,7%	0,2%	0,0%	1,9%	1,4%	1,5%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
Добре+Задовільно- -Незадовільно (центральна влада)	11,8%	-19,1%	-42,3%	-65,0%	-32,4%	-23,0%	-24,6%
Добре+Задовільно- -Незадовільно (місцева влада)	22,8%	-17,9%	-31,2%	-49,5%	-25,9%	-22,1%	-20,1%
Центральна - Місцева	-11,0%	-1,2%	-11,1%	-15,5%	-6,6%	-0,9%	-4,5%

Регіоналізм, як було зазначено нами вище, також відіграє велику роль у визначенні розподілу оцінок реформістської діяльності центральної влади в галузі ЖКГ. Найбільш негативно дії центру оцінюють у Південному та Західному регіонах, які загалом відрізняються від інших сильними критичними настроями в плані оцінок державної політики в галузі реформування житлово-комунального господарства. Найкраще політику центральної влади оцінюють респонденти з Центрального регіону, проте вони ще більш лояльні до місцевої влади. Найбільші відмінності в рівні лояльності до дій центральної/місцевої влади спостерігаються Центральному та Західному регіонах. Тут заходи центральної влади викликають найбільше нарікань в порівнянні з місцевою. Найменші відмінності ми зареєстрували в Східному регіоні.

Сумісний розподіл відповідей на питання «Як Ви оцінюєте роботу центральної влади з реформування житлово-комунального господарства?» за регіоном

	Регіон
	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон	Загалом
Незадовільно	34,6%	53,0%	46,2%	48,2%	57,4%	60,0%	53,1%
Задовільно	4,7%	29,2%	23,3%	21,8%	23,0%	19,8%	22,5%
Добре	2,8%	2,1%	3,7%	2,8%	3,9%	5,6%	3,7%
Робота відсутня	53,9%	14,3%	25,8%	24,3%	14,6%	14,2%	19,3%
Ваш варіант	4,0%	1,3%	1,0%	2,9%	1,1%	0,4%	1,3%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
Добре+Задовільно- Незадовільно (центральна влада)	-27,1%	-21,7%	-19,2%	-23,6%	-30,5%	-34,6%	-26,9%
Добре+Задовільно- Незадовільно (місцева влада)	-21,6%	-20,6%	-7,3%	-21,3%	-27,9%	-22,7%	-20,5%
Центральна – - Місцева	-5,5%	-1,1%	-12,0%	-2,2%	-2,7%	-11,9%	-6,5%

Окрім диференціації респондентів за ставленням до ролі центральної та місцевої влади доцільно розглянути відмінності в оцінках окремих органів, інститутів влади та персоналій. Тут також найбільші розбіжності обумовлені ознаками «тип населеного пункту» та «регіон. Частіше, ніж в середньому за вибіркою опитані звинувачують в провалі реформи житлово-комунального господарства:

а) всі органи і суб’єкти влади – в смт (47,5%) і містах з населенням більше 500 тис. осіб (40%); в Східному регіоні (45,3%)

б) мерів і голів обласних/районних державних адміністрацій – в містах з населенням 51-100 тис. жителів (26,1%); в Центральному (27,3%), Північному регіоні (23%) і найбільше в м.Києві (31,2%)

в) працівників житлово-комунального господарства на місцях – в містах з населенням 51-100 тис. жителів (19,6%); в містах з населенням 251-499 тис. жителів (19,9%); у Центральному (20,9%) і Західному (19,4%) регіонах

г) Президента В.Ющенка – в Південному регіоні (13,9%);

д) міністра ЖКГ О.Кучеренко – в містах з населенням 251-499 тис. (10,5%);

є) прем’єр-міністра Ю.Тимошенко – в смт (10,1%).

Щодо Верховної Ради України, то відмінності від середнього за вибіркою значення 7,7% незначні.

Сумісний розподіл відповідей на питання «Хто винуватий в провалі реформи житлово-комунального господарства?», за типом населеного пункту

	Тип населеного пункту (величина міста), в якому проживає респондент
	Селище міського типу	Місто з населенням до 50 тис. осіб	Місто з населенням 51-100 тис. осіб	Місто з населенням 101-250 тис. осіб	Місто з населенням 251-499 тис. осіб	Місто з населенням 500 тис. осіб і більше	Загалом
Президент В.Ющенко	8,8%	5,6%	9,7%	11,1%	10,0%	10,0%	9,5%
Прем’єр Ю.Тимошенко	10,1%	4,5%	6,9%	6,2%	4,5%	7,6%	6,9%
Верховна Рада України	10,8%	6,8%	11,2%	3,0%	5,5%	7,2%	7,7%
Колишнє керівництво Урядів	1,7%	2,6%	1,1%	1,2%	1,3%	3,0%	2,2%
Міністр ЖКГ О.Кучеренко	4,6%	7,1%	5,0%	8,8%	10,5%	7,1%	7,1%
Мери і голови обласних/районних державних адміністрацій	6,0%	19,6%	26,1%	18,8%	19,5%	13,4%	16,5%
Працівники житлово- комунального господарства на місцях	10,5%	18,4%	19,6%	17,3%	19,9%	11,6%	14,9%
Всі органи і суб’єкти влади	47,5%	35,5%	20,5%	33,5%	28,8%	40,0%	35,1%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Сумісний розподіл відповідей на питання «Хто винуватий в провалі реформи житлово-комунального господарства?» за регіоном

	Регіон
	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон	Загалом
Президент В.Ющенко	7,2%	11,0%	2,6%	10,1%	13,9%	8,5%	9,5%
Прем’єр Ю.Тимошенко	5,3%	7,7%	2,4%	8,6%	8,2%	6,8%	6,9%
Верховна Рада України	5,3%	6,7%	8,6%	6,2%	10,3%	9,3%	7,7%
Колишнє керівництво Урядів	2,4%	2,6%	1,7%	0,7%	2,4%	2,9%	2,2%
Міністр ЖКГ О.Кучеренко	8,6%	6,1%	9,3%	5,8%	8,3%	7,1%	7,1%
Мери і голови обласних/районних державних адміністрацій	31,2%	8,1%	27,3%	23,0%	13,5%	18,0%	16,5%
Працівники житлово-комунального господарства на місцях	9,2%	12,5%	20,9%	15,3%	13,5%	19,4%	14,9%
Всі органи і суб’єкти влади	30,7%	45,3%	27,3%	30,3%	30,0%	28,0%	35,1%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Звернемось нарешті до ознак «Чи регулярно Ви платите за житлово-комунальні послуги?» та «У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?», що характеризують ставлення опитаних до сплати рахунків за послуги ЖКГ. З використанням аналізу дерев (Tree Analysis) можна показати, що найбільшу варіацію ставлення до оплати поточних рахунків зумовлює змінна «регіон». Найбільш дисциплінованими платниками є жителі міста Києва та Північного регіону. Щодо інших ознак, то за ними слід виділити жителів маленьких міст з населенням до 50 тис. осіб та пенсіонерів, серед яких значно більше респондентів, що обрали варіант «так, завжди і повністю». Найменш дисциплінованими платниками є мешканці окремих квартир в одноповерхових будинках.

Сумісний розподіл відповідей на питання «Чи регулярно Ви платите за житлово-комунальні послуги?» за регіоном

	Регіон
	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон	Загалом
Так, завжди і повністю	86,3%	67,8%	68,5%	87,4%	80,0%	78,2%	76,3%
Так, не повністю, але щомісяця щось плачу	9,5%	20,8%	20,8%	9,6%	14,8%	13,8%	15,8%
Плачу не кожного місяця, але час від часу виплачую заборгованість	2,9%	8,1%	8,0%	2,3%	4,0%	6,8%	6,2%
Ні, тільки деколи плачу небагато	0,6%	1,2%	2,4%	0,3%	0,4%	0,6%	0,9%
Ні, платити не виходить – занадто дорого	0,0%	1,5%	0,4%	0,0%	0,0%	0,1%	0,5%
Ні, і не збираюсь – при такій якості послуг немає за що	0,6%	0,5%	0,0%	0,3%	0,7%	0,5%	0,4%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

На розподіл відповідей за ознакою «У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?» більший вплив справляє не регіональний чинник, а величина міста, в якому мешкають респонденти. Так, найвищу готовність регулярно сплачувати за підвищеними на 30% тарифами виявляють мешканці міст з населенням 101-250 тис. (84,7% готові платити за новими тарифами), найнижчу – міст з населенням до 50 тис. (лише 40,9% готові платити за новими тарифами).

Сумісний розподіл відповідей на питання «У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?» і типом населеного пункту

	Тип населеного пункту (величина міста), в якому проживає респондент
	Селище міського типу	Місто з населенням до 50 тис. осіб	Місто з населенням 51-100 тис. осіб	Місто з населенням 101-250 тис. осіб	Місто з населенням 251-499 тис. осіб	Місто з населенням 500 тис. осіб і більше	Загалом
Так, а що робити	54,2%	40,9%	45,5%	84,7%	50,3%	48,4%	49,1%
Так, вони ж витрачають великі суми на забезпечення населення	8,8%	2,5%	8,1%	7,4%	6,0%	5,4%	6,0%
Ні, але буду платити хоча б за теперішніми тарифами	17,7%	19,2%	12,5%	4,5%	12,7%	24,4%	19,4%
Ні, буду оплачувати тільки критичні рахунки, щоб не відключили	8,0%	11,8%	11,4%	3,4%	18,3%	10,2%	11,4%
Ні, не заплачу ні копійки, поки якість послуг не покраща	3,5%	10,8%	16,5%	0,0%	4,5%	3,4%	6,0%
Ні, в мене немає і не буде таких грошей	7,8%	14,8%	6,0%	0,0%	8,1%	8,2%	8,2%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Можна зазначити також, що чим більше респондент задоволений роботою влади з реформування житлово-комунального господарства, тим більше він схильний сплачувати за підвищеними тарифами. Отже, коли людина вважає вищий тариф виправданим, таким, що супроводжується покращенням якості послуг та поліпшенням роботи галузі, вона буде платити за це гроші. Якщо влада за умови підвищення тарифів нічого не робить, то громадяни справедливо розглядають це як грабунок і не вважають себе зобов’язаними сплачувати рахунки.

Сумісний розподіл відповідей на питання «У випадку підвищення тарифів більш як на 30%, чи будете ви оплачувати житлово-комунальні послуги?» (шкала редукована до бінарної) і питання «Як Ви оцінюєте роботу центральної влади з реформування житлово-комунального господарства?»

			Загалом
	Не буде сплачувати послуги ЖКХ у повному обсязі у випадку підвищення	Буде сплачувати послуги ЖКХ у повному обсязі у випадку підвищення
Незадовільно	44,5%	55,5%	100,0%
Задовільно	43,2%	56,8%	100,0%
Добре	23,1%	76,9%	100,0%
Робота відсутня	52,8%	47,2%	100,0%
Ваш варіант	28,6%	71,4%	100,0%
Загалом	48,7%	51,3%	100,0%

ГОТОВНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДО ПЕРЕХОДУ НА АВТОНОМНЕ ОПАЛЕННЯ

Відомо, що в СРСР теплоцентралі планувалися як основа інфраструктури великих міст. Саме у великих містах з великою кількістю типових багатоповерхових будинків теплоцентраль має оптимальну ефективність. Розподіл респондентів за типом житла і ознакою «Чи користуєтесь Ви центральним опаленням?» демонструє, що ця схема працює і в наш час:

Сумісний розподіл відповідей на питання «Чи користуєтесь Ви центральним опаленням?» за типом будинку

	Тип будинку
	1*	2*	3*	4*	5*	6*	7*	Загалом
Так	14,2%	20,8%	67,6%	82,8%	91,3%	83,0%	61,1%	70,2%
Поки-що так, але планую відмовитися	0,2%	2,1%	1,0%	1,1%	0,5%	3,4%		0,8%
Ні, ніколи не користувався	78,8%	66,7%	20,1%	7,2%	2,7%	4,5%	11,1%	21,6%
Вже ні, відмовився	6,9%	10,4%	11,3%	8,9%	5,4%	9,1%	27,8%	7,5%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
1	Приватний будинок
2	Квартира у не приватному одноповерховому будинку
3	Квартира в цегляному 2-4-поверховому будинку
4	Квартира в цегляному 5-поверховому будинку ("хрущовка")
5	Квартира в багатоповерховому будинку (більше 5 поверхів)
6	Квартира в сучасному багатоповерховому будинку (новобудова)
7	Інше

Чи хочете Ви відмовитися від центрального опалення і встановити систему автономного опалення?

	Відсоток
Так	30,0%
Ні	61,8%
Можливо пізніше	4,6%
Не знаю, не думав(-ла) про це	3,7%
Загалом	100,0%

	ВІКОВА ГРУПА
	18-29 років	30-39 років	40-49 років	50-59 років	60 років і більше	Загалом
Так	32,1%	38,2%	34,1%	29,6%	19,8%	30,0%
Ні	57,0%	55,3%	58,5%	59,5%	73,8%	61,8%
Можливо пізніше	6,0%	3,1%	3,5%	6,8%	3,9%	4,6%
Не знаю, не думав(-ла) про це	4,8%	3,3%	3,9%	4,1%	2,5%	3,7%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
Так-Ні	-24,9%	-17,1%	-24,4%	-30,0%	-54,0%	-31,8%

Сильну диференціацію респондентів за рівнем сприйняття ідеї переходу на систему автономного опалення спричиняє регіональний чинник. Найвищу готовність до переходу на АСО проявляють опитані у Західному та Центральному регіонах, найменшу – у Східному регіоні. Майже немає бажаючих перейти на АСО в Києві. Це можна пояснити частково структурою розселення та характером забудови міст у даних регіонах, частково рівнем задоволеності респондентів якістю послуг ЖКГ. В місті Києві респонденти проживають в основному в багатоповерхових будинках і не бачать можливості перейти на АСО.

Сумісний розподіл відповідей на питання «Чи хочете Ви відмовитися від центрального опалення і встановити систему автономного опалення?» за регіоном

	Регіон
	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон	Загалом
Так	3,0%	26,6%	46,7%	30,1%	34,2%	50,9%	34,2%
Ні	90,5%	66,2%	44,1%	65,3%	59,6%	29,1%	56,2%
Можливо пізніше	6,5%	2,8%	4,2%	3,2%	3,7%	13,3%	5,6%
Не знаю, не думав(-ла) про це	0,0%	4,4%	5,1%	1,5%	2,6%	6,7%	4,0%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%
Так-Ні	-87,5%	-39,6%	2,6%	-35,2%	-25,3%	21,8%	-22,0%

Серед респондентів, задоволених якістю житлово-комунальних послуг, найменший відсоток бажаючих перейти на АСО. Також їх частка нижча серед тих, хто вважає дії влади з реформування ЖКГ адекватними та збирається в повному обсязі й вчасно платити за комунальні послуги за підвищеними тарифами. Вірним є і протилежне твердження. Високим є попит на встановлення системи автономного опалення в наступних групах квартирних власників:

1. з середнім місячним доходом 2501-3500 грн. та більше 5000 грн.

2. мешканці смт і міст з населенням до 100 тис. осіб

3. респонденти, разом з якими в помешканні проживає більше 5 осіб (переважно сім’ї)

4. працівники, робота яких не потребує вищої освіти та керівники підприємств, організацій, підрозділів.

Неважко бачити, що наведені ознаки охоплюють переважно представників базового і вищого середнього класу невеликих міст України (віком 30-49 років, сімейних, з дітьми, які проживають разом з ними). Саме вони виявляють найвищу готовність до переходу від послуг теплоцентралі на автономну систему опалення помешкання.

ЕЛЕКТОРАЛЬНІ ПЕРСПЕКТИВИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЕКТУ, ПОБУДОВАНОГО НАВКОЛО РЕФОРМИ ЖКГ

Є всі підстави вважати, що політичний проект, розбудований навколо проблем реформування житлово-комунального господарства, при правильному підході може бути успішним. Адже 42,1% опитаних погодились з тим, що проблема ЖКГ достатньо серйозна, щоб на неї звернули увагу політики. Ще 39,9% відсотків в тій чи іншій мірі погоджуються з даною тезою. Не згодні з твердженням тільки 18%.

Як Ви вважаєте, проблема житлово-комунального господарства достатньо серйозна, щоби на неї звернули увагу політики, партії, кандидати в депутати і президенти?

	Відсоток
Так, може хоча б що-небудь буде зроблено	42,1%
Так, умови життя людей – єдине, на чому варто зосередити	20,4%
Так, нехай займаються нашими конкретними проблемами, а н	19,5%
Ні, це господарське завдання, нехай розбираються представ	10,6%
Ні, зіпсують і те, що є	6,0%
Ні, в країні, місті є важливіші для людей проблеми	1,4%
Загалом	100%

Високим є відсоток респондентів, які готові підтримати політичну силу, що запропонувала б чітку програму реформування ЖКГ. Він сягає 72% за вибіркою. Водночас 28% опитаних висловили думку, що в політичної партії має бути ідеологічна платформа, і комунальне господарство – не сфера діяльності політичних партій.

Чи готові Ви підтримати політичну силу, яка б чітко представила програму реформування житлово-комунального господарства?

	Відсоток
Так, давно таку чекаю	27,3%
Так, може вони зроблять щось для людей, а не для політиків	44,7%
Ні, у партій має бути політична ідеологія, а не прикладні окремі програми	15,3%
Ні, це не сфера діяльності партій	12,7%
Загалом	100%

Кандидат-«господарник» на найближчих президентських виборах може розраховувати на менш суттєву підтримку. Таку кандидатуру згодні підтримати до 53,7% опитаних за умови, якщо їх влаштує позиція кандидата на посаду Президента з інших, важливіших питань. Звідси можна зробити висновок, що із сьогоднішніх найбільш рейтингових претендентів на крісло глави держави отримає перевагу той (та), хто зможе ефективно використати тему реформи ЖКГ у передвиборчій агітації, переконати виборця в своїй готовності й спроможності навести лад в цій сфері.

Найближчі вибори – вибори Президента України. Скажіть, будь-ласка, чи приверне Вашу увагу кандидат, який зайнявся приведенням в порядок хоча б питань тепла і гарячої води в будинках, їх якості і вартості?

	Відсоток
Так, тоді я точно прийду на вибори і віддам голос за такого кандидата	18,6%
Так, я уважно придивлюся до нього – це буде хорошою відмінністю від інших кандидатів	19,0%
Так, я зможу підтримати такого кандидата, якщо мене влаштує його позиція з інших, важливіших питань	35,1%
Ні, це не настільки важливе питання, щоби визначати відношення до кандидата	16,4%
Ні, неважливо, чи турбується він про гарячу воду і тепло в будинках – головне, щоби він займався стратегічними питаннями розвитку країни	6,0%
Ні, Президент не повинен відволікатися на таке – це погіршить його роботу на більш важливих напрямках, я ніколи не підтримаю такого кандидата	4,7%
Загалом	100%

Наголосимо, що люди, які вважають, що політики мають звернути увагу на проблеми житлово-комунального господарства, готові голосувати і за політичну партію, і за кандидата в Президенти, які займатимуться (переконають виборців у тому, що будуть займатися) реформуванням ЖКГ. Це дає нам підстави постулювати існування електоральної ніші чи електорального поля для політичної сили «комунального» спрямування. Щодо соціально-демографічного профілю респондентів, які належать до цього електорального поля, то їм притаманні наступні модальні ознаки:

1. жінки;

2. респонденти, які проживають в Центральному та Західному регіоні;

3. мешканці міст з населенням 51-250 тис. осіб;

4. пенсіонери, безробітні;

5. середній місячний дохід складає 1001-1500 грн.

Соціально-демографічний профіль потенційних виборців Президента-«комунальника» дещо інший:

1. жінки;

2. мешканці Західного, Центрального та Східного регіонів;

3. мешканці міст з населенням 51-250 тис. осіб;

4. респонденти, які проживають в квартирі не приватного одноповерхового або 2-х-4-х поверхового будинку;

5. пенсіонери, домогосподарки, працівники силових структур.

Перетин електоральних полів кандидата в Президенти та політичної партії забезпечується на перетині ознак:

1. жінки

2. мешканці Західного регіону та Центрального регіону

3. мешканці середніх міст з населенням 51-250 тис. осіб;

4. пенсіонери.

Саме поєднання вказаних ознак описує соціально-демографічний профіль «ядра» потенційного електорату політичного проекту, побудованого навколо вирішення проблем житлово-комунального господарства. З попереднього аналізу зрозуміло, що саме в цих групах найбільш незадоволені якістю послуг ЖКГ і найбільше прагнуть державної реформи. Чоловіки середнього віку, приналежні до середнього класу, шукають виходу з кризи житлово-комунального господарства не шляхом голосування за ту чи іншу політичну програму/силу, а економічними методами, за допомогою переходу на системи автономного забезпечення, зокрема САО.

Розподіл відповідей респондентів на питання «Хто із кандидатів на посаду голови держави, на Вашу думку, має найбільш прийнятну програму реформування ЖКГ?

Кандидат	Відсоток від кількості відповідей
Віктор Янукович	13,2%
Юлія Тимошенко	6,2%
Арсеній Яценюк	6,1%
Віктор Ющенко	0,5%
Сергій Тигіпко	2,5%
Олег Тягнибок	0,6%
Анатолій Гриценко	0,2%
свій варіант	5,9%
я не ознайомлений (-на) з програмами кандидатів відносно реформування ЖКГ	64,8%
Загалом	100%

Дані показують, електоральна ніша, існування якої ми постулювали, ще не зайнята, адже більшість опитаних (64,8%) не ознайомлені з програмами кандидатів стосовно реформування ЖКГ. Не ознайомлені тому, що в більшості кандидатів просто немає таких програм. Серед тих, хто відповів за змістом питання, більша частина (у відсотках від загалу опитаних це всього 13,2%) вважає, що найкращу програму реформ житлово-комунального господарства має Віктор Янукович.

ПІДСУМКИ

70,2% опитаних за всеукраїнською вибіркою не задоволені якістю послуг ЖКГ. Лише кожен четвертий вважає їх якість задовільною. Найчастіше люди називали три проблеми ЖКГ: занадто високі тарифи (51,7%); невідповідність між тарифами та якістю послуг, які надаються (49,9%); незадовільний стан під’їздів і дворів (23,1%).

Запит на реформу житлово-комунального господарства дуже високий. Більше трьох четвертих від кількості респондентів є прихильниками реформи. Сильний запит на кардинальні зміни в системі ЖКГ зумовлює критичне ставлення населення до бездіяльності влади щодо покращення роботи житлово-комунального господарства. Причому і місцеву, і центральну владу сприймають в цьому світлі однаково негативно. Хоча імідж місцевої влади трохи краще за рахунок того, що респонденти звинувачують її у бездіяльності менше ніж центральну.

Кожен другий респондент вважає, що в провалі реформи житлово-комунального господарства винувата влада в цілому. Близько 23% покладають головну провину за це на мерів і голів обласних та районних адміністрацій, тобто на місцеву владу. Однак 46,9% списку «винуватців» займає той чи інший орган або суб’єкт центральної влади – Президент В.Ющенко (13,3%), прем’єр-міністр Ю.Тимошенко (9,7%), міністр ЖКГ О.Кучеренко (10%), Верховна Рада України (10,8%), колишнє керівництво урядів України (3,1%). Працівників ЖЕКів вважають винними тільки 20,9%. Отже більшість респондентів оцінюють роботу ЖКГ як незадовільну, а відповідальним за це вважають правлячий режим, особливо його центральну бюрократичну частину. Проте, як не дивно, така позиція поки що не призвела до масового саботажу в сфері розрахунків населення за послуги житлово-комунального господарства. Мабуть дається взнаки залишкова радянська дисципліна стосовно розрахунків з державою. Можна припустити, що певний вплив має і страх перед відключенням електроенергії, телефонного зв’язку, газу.

За новими тарифами готові своєчасно і в повному обсязі розраховуватись 55,1% респондентів. Держава у випадку підвищення тарифів залишиться в програші, оскільки незважаючи на вищі тарифи коштів буде зібрано менше: 1,3*55,1%=71,6%<75%.

Найгірше якість послуг ЖКГ оцінюють респонденти похилого віку, найкраще – молоді (віком 18-29 років). Проте навіть серед представників цієї вікової групи більше 65% не задоволені послугами житлово-комунального господарства.

Жителі регіонів та різних за величною міст дещо відрізняються між собою стосовно переліку найбільш актуальних проблем ЖКГ. По-перше, міста та регіони можна розподілити на дві групи за пріоритетністю двох найбільш актуальних проблем:

· для першої групи характерне першочергове значення тарифів (міста з населенням до 50 тис. осіб, 251 тис. жителів і більше; Східний і Центральний регіон)

· другій групі властиве більше значення якості послуг ЖКГ в порівнянні з тарифами (місто з населенням 51-250 тис. осіб; Південний, Західний регіон)

Найменше прибічників реформи в Північному регіоні. Трохи вища підтримка реформи, насамперед в її радикальному варіанті, там, де найбільше проблем із старою радянською інфраструктурою та фінансуванням галузі – в Центральному регіоні.

Більше половини опитаних киянин (53,3%), вважає, що робота з реформування системи ЖКГ в Києві просто відсутня. В середньому за вибіркою таких респондентів лише 16%. Схожа ситуація склалась і в Центральному (23,9% обрали варіант «робота відсутня» проти 16% за вибіркою в цілому).

Роботу центральної влади в сфері ЖКГ найкраще оцінюють опитані в селищах міського типу, а найгірше мешканці середніх міст з населенням 51-250 тис. осіб. Це пов’язано з тим, що переважна більшість людей в смт проживає в приватних будинках і ніяк не пов’язана з централізованим ЖКГ. Щодо дій місцевої влади, то її оцінки пов’язані з типом населеного пункту проживання респондента так само: жителі смт більш лояльні, ніж мешканці середніх міст.

Найбільш негативно дії центру оцінюють у Південному та Західному регіонах, які загалом відрізняються від інших сильними критичними настроями в плані оцінок державної політики в галузі реформування житлово-комунального господарства.

Найдисциплінованішими платниками є жителі міста Києва та Північного регіону. Щодо інших ознак, то за ними слід виділити жителів маленьких міст з населенням до 50 тис. осіб та пенсіонерів, серед яких значно більше респондентів, що обрали варіант «так, завжди і повністю». Найменш дисциплінованими платниками є мешканці окремих квартир в одноповерхових будинках. Можна зазначити також, що чим більше респондент задоволений роботою влади з реформування житлово-комунального господарства, тим більше він схильний сплачувати за підвищеними тарифами.

В світлі масового незадоволення послугами централізованого житлово-комунального господарства можна передбачити наявність запиту на перехід до автономних систем забезпечення, зокрема на автономне опалення помешкання. Серед опитаних 30,0% заявило про свою готовність відмовитись від центрального опалення на користь автономного. 61,8% категорична відкидає таку можливість. Категоричною є позиція квартирних власників похилого віку: серед них 73,8% не бажає змінювати теплоцентраль на «індивідуалку».

Найвища частка тих, хто хоче перейти на автономне опалення, спостерігається у вікових групах 30-39 та 40-49 років.

Сильну диференціацію респондентів за рівнем сприйняття ідеї переходу на систему автономного опалення спричиняє регіональний чинник. Найвищу готовність до переходу на АСО проявляють опитані у Західному та Центральному регіонах, найменшу – у Східному регіоні. Майже немає бажаючих перейти на АСО в Києві.

Високим є попит на встановлення системи автономного опалення в наступних групах квартирних власників:

· з середнім місячним доходом 2501-3500 грн. та більше 5000 грн.

· мешканці смт і міст з населенням до 100 тис. осіб

· респонденти, разом з якими в помешканні проживає більше 5 осіб (переважно сім’ї)

· працівники, робота яких не потребує вищої освіти та керівники підприємств, організацій, підрозділів.

Більшість бажаючих від’єднатися від центрального опалення готові заплатити за встановлення АСО не більше 6000 грн. (в середньому 3600 грн. без розстрочки чи пільгового кредиту, 4320 грн. – за умови кредитування). Опитані нами власники помешкань, що бажають встановити в себе АСО, вважають, що якщо автономна система опалення окупиться за рік чи трохи більше, це цілком виправдовує від’єднання від теплоцентралі.

Політичний проект, розбудований навколо проблем реформування житлово-комунального господарства, при правильному підході може бути успішним. Адже 42,1% опитаних погодились з тим, що проблема ЖКГ достатньо серйозна, щоб на неї звернули увагу політики. Ще 39,9% відсотків в тій чи іншій мірі погоджуються з даною тезою. Не згодні з твердженням тільки 18%.

Кандидат-«господарник» на найближчих президентських виборах може розраховувати на менш суттєву підтримку. Таку кандидатуру згодні підтримати до 53,7% опитаних за умови, якщо їх влаштує позиція кандидата на посаду Президента з інших, важливіших питань. Звідси можна зробити висновок, що із сьогоднішніх найбільш рейтингових претендентів на крісло глави держави отримає перевагу той , хто зможе ефективно використати тему реформи ЖКГ у передвиборчій агітації, переконати виборця в своїй готовності й спроможності навести лад в цій сфері.

Перетин електоральних полів кандидата в Президенти та політичної партії забезпечується на перетині ознак:

· жінки

· мешканці Західного регіону та Центрального регіону

· мешканці середніх міст з населенням 51-250 тис. осіб;

· пенсіонери.

Саме поєднання вказаних ознак описує соціально-демографічний профіль «ядра» потенційного електорату політичного проекту, побудованого навколо вирішення проблем житлово-комунального господарства. З попереднього аналізу зрозуміло, що саме в цих групах найбільш незадоволені якістю послуг ЖКГ і найбільше прагнуть державної реформи.

РОЗДІЛ 3.

ДИНАМІКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПРОТЯГОМ ЧЕРВНЯ-ЖОВТНЯ 2009 РОКУ

· Невдоволених якістю житлово-комунальних послуг було 69,1%, стало 70,2%. Причому серед людей у віці 18-29 років незадоволення зросло на 5,3%, серед респондентів у віці 30-39 років на 3,2%

· На 5,4% зросла питома вага невдоволення занадто високими тарифами, зате на 5,2% знизилась кількість незадоволених станом дворів і під'їздів. При цьому в містах з населенням до 499 тис. осіб значно зросло занепокоєння щодо перебоїв з опаленням. В містах з населенням 51-100 тис. зросла актуальність такої проблеми як невідповідність між якістю послуг ЖКГ та їх вартістю. Проблема занадто високих тарифів актуалізувалась в Східному та Центральному регіоні; невідповідності між тарифами та якістю послуг – в Центральному та Південному регіоні; перебоїв з водопостачанням і водовідведенням – в Центральному регіоні; натомість серед киян на 16% зросла частка тих, хто вважає, що всі проблеми однаково актуальні. В зв'язку з цим надзвичайно сильно зросла частка прихильників радикальної реформи ЖКГ в столиці – на 20,5%. На 7% зріс "радикалізм" мешканців Центрального регіону. В Східному регіоні настрої на підтримку реформи також посилились.

· Дещо зросла занепокоєність громадян можливими результатами реформи ЖКГ

· В стагнації реформ галузі громадяни стали більше звинувачувати владу в цілому та працівників ЖКГ на місцях, менше - мерів і голів обласних/районних державних адміністрацій

· На 6,4% зросла частка опитаних, які більш-менш регулярно розраховуються за житлово-комунальні послуги

· На 3,5% знизилась частка неготових сплачувати за послуги ЖКГ за підвищеними тарифами. При цьому серед тих, хто сплачує за послуги нерегулярно несприйняття нових тарифів навпаки зросло. Поляризація населення за цією ознакою посилюється.

· У всіх регіонах крім Півдня та Заходу суттєво збільшилось невдоволення діями місцевої влади з реформування ЖКГ. Особливо це помітно в Києві (зростання негативу на 14,7%) та Центральному регіоні (14,2%)

· В смт і малих містечках підвищився рівень задоволення діями як центральної, так і місцевої влади з реформування ЖКГ. У містах з населенням 51-250 тис. осіб він навпаки різко знизився (на 10-50%)

· Задоволення реформістськими зусиллями центральної влади зросло в Києві (на 7,5%), Південному і Західному регіонах (на 15,5% і 7,7% відповідно), знизилось в Центральному регіоні (на 13,3%). Натомість погіршилось ставлення до дій місцевої влади в Києві (на 14,7%) та Центральному регіоні (на 14,2%). У Південному та Західному регіоні лояльність до місцевої влади навпаки суттєво зросла.

· В Східному та Північному регіоні дисципліна платників за послуги ЖКГ зросла, а в Києві та Центральному регіоні навпаки зменшилась. Готовність платити за підвищеними тарифами збільшилась у респондентів з смт, міст з населенням 101-250 тис. осіб, міст з населенням 500 тис. осіб і більше. Зменшилась вона в містах з населенням до 100 тис. та 250-499 тис. осіб.

· Частка респондентів, які хочуть перейти на автономні системи опалення зменшилась на 4,6%, особливо знизилась вона серед опитаних 40-49 років, які як раз і демонстрували найвищий запит на встановлення АСО (серед них частка бажаючих встановити АСО зменшилась більше ніж на 20%). В Києві тепер майже відсутній попит на встановлення АСО, адже він знизився в порівнянні з червнем на 78,3%. Проте в Центральному і Західному регіоні попит зріс приблизно на 20%.

· Електоральні перспективи політичного проекту,побудованого навколо вирішення проблем ЖКГ дещо погіршились.

РОЗДІЛ 4.

РЕЙТИНГИ ОСНОВНИХ КАНДИДАТІВ НА ПОСАДУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Прогнозна активність українців на майбутніх виборах Президента обіцяє бути високою – 82,1%. При цьому коливається щодо своєї участі в виборах 9,9%.

Чи будете Ви приймати участь в найближчих виборах Президента України?

	Відсоток
Однозначно буду	54,3%
Швидше за все, буду	27,8%
Швидше за все, не буду	3,4%
Однозначно не буду	4,6%
Не знаю	9,9%
Загалом	100%

Якби вибори Президента відбулись на початку жовтня, то перевагу в першому турі з результатом 23,3% отримав би Віктор Янукович. Його основними конкурентами були б Юлія Тимошенко – 12,1% та Арсеній Яценюк – 9,6%. Досить високою, що показують і інші дослідження, є невизначеність опитаних щодо того, за кого вони будуть голосувати. Таких респондентів 28,2%.

Якби вибори Президента проходили в найближчу неділю, за кого б Ви проголосували?

	Відсоток
Віктор Янукович	23,3%
Юлія Тимошенко	12,1%
Арсеній Яценюк	9,6%
Ні за кого	7,7%
Проти всіх	5,9%
Сергій Тигіпко	4,9%
Петро Симоненко	2,7%
Віктор Ющенко	2,0%
Володимир Литвин	1,4%
Олег Тягнибок	0,8%
Інший кандидат	0,7%
Анатолій Гриценко	0,3%
Інна Богословська	0,2%
Наталя Вітренко	0,2%
Не знаю	28,2%
Загалом	100%

У випадку, якщо прізвища кандидата, за якого збирається голосувати респондент, немає у виборчому списку, більшість опитаних мають намір голосувати проти всіх, або ж кинути в урну незаповнений бюлетень. Водночас дещо покращити свій електоральний результат зможуть Арсеній Яценюк, Сергій Тигіпко та Юлія Тимошенко.

Якби вибори Президента проходили в найближчу неділю, а прізвища кандидата, за якого Ви маєте намір голосувати (попереднє питання), не було в бюлетені, за кого б Ви тоді проголосували?

	Відсоток
Ні за кого	18,2%
Проти всіх	11,0%
Арсеній Яценюк	5,0%
Сергій Тигіпко	4,5%
Юлія Тимошенко	4,0%
Володимир Литвин	3,0%
Віктор Янукович	2,5%
Петро Симоненко	2,3%
Віктор Ющенко	1,6%
Інший кандидат	1,0%
Олег Тягнибок	0,8%
Наталя Вітренко	0,7%
Інна Богословська	0,6%
Анатолій Гриценко	0,5%
Не знаю	44,5%
Загалом	100%

Щодо соціально-демографічної специфіки підтримки основних кандидатів, то найбільше значення має регіон і тип населеного пункту, де проживає респондент. За Віктора Ющенка, Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока та Анатолія Гриценка більше схильні голосувати опитані на Заході України. «Обранцями Сходу» можна вважати Віктора Януковича й Петра Симоненка. В Києві сильні позиції мають Юлія Тиошенко, Володимир Литвин, Арсеній Яценюк та Сергій Тигіпко. В Центрі – знов Тимошенко та Яценюк, на Півночі – Литвин і Симоненко. Нарешті безперечним фаворитом електоральних симпатій на Півдні України є Віктор Янукович.

Регіональні особливості підтримки основних кандидатів

	Регіон
	Київ	Східний регіон	Центральний регіон	Північний регіон	Південний регіон	Західний регіон	Загалом
Віктор Ющенко	0,7%	1,7%	3,7%	1,3%	0,8%	4,4%	2,6%
Віктор Янукович	8,0%	30,0%	18,4%	17,6%	38,1%	9,6%	20,1%
Юлія Тимошенко	21,7%	5,8%	21,4%	17,4%	6,4%	17,7%	14,1%
Володимир Литвин	3,9%	0,8%	0,3%	3,2%	1,2%	1,4%	1,5%
Петро Симоненко	0,0%	4,0%	2,0%	4,6%	3,3%	0,3%	2,4%
Арсеній Яценюк	14,5%	5,8%	15,5%	8,3%	4,5%	17,8%	11,5%
Сергій Тигіпко	6,5%	5,6%	5,8%	1,3%	4,2%	3,8%	4,3%
Інна Богословська	0,0%	0,1%	0,0%	0,0%	0,7%	0,1%	0,2%
Наталя Вітренко	0,0%	0,2%	0,3%	0,6%	0,0%	0,1%	0,2%
Олег Тягнибок	1,5%	0,0%	0,0%	1,4%	0,0%	3,2%	1,3%
Анатолій Гриценко	0,0%	0,1%	0,0%	0,2%	0,0%	1,5%	0,5%
Інший кандидат	0,0%	0,7%	0,7%	0,3%	1,2%	0,8%	0,7%
Проти всіх	7,7%	5,2%	2,3%	6,3%	7,4%	6,7%	5,8%
Ні за кого	8,1%	8,4%	2,7%	10,8%	9,6%	6,1%	7,4%
Не знаю	27,3%	31,6%	26,8%	26,6%	22,6%	26,5%	27,5%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Особливості підтримки основних кандидатів в населених пунктах різного типу

	смт	Місто з населенням до 50 тис. осіб	Місто з населенням 51-100 тис. осіб	Місто з населенням 101-250 тис. осіб	Місто з населенням до 251-499 тис. осіб	Місто з населенням 500 тис. осіб і більше	Загалом
Віктор Ющенко	1,4%	3,1%	2,5%	3,4%	2,4%	1,6%	2,0%
Віктор Янукович	31,8%	10,2%	20,6%	26,2%	19,6%	26,1%	23,3%
Юлія Тимошенко	10,0%	18,1%	19,4%	13,7%	15,5%	8,2%	12,1%
Володимир Литвин	2,3%	1,4%	1,5%	4,3%	1,1%	1,2%	1,4%
Петро Симоненко	3,5%	1,9%	1,2%	7,9%	3,1%	2,7%	2,7%
Арсеній Яценюк	7,1%	14,5%	13,9%	15,6%	9,3%	7,7%	9,6%
Сергій Тигіпко	1,2%	3,4%	3,7%	0,9%	5,1%	6,3%	4,9%
Інна Богословська	0,0%	0,0%	0,0%	0,9%	0,8%	0,1%	0,2%
Наталя Вітренко	0,0%	0,0%	0,6%	0,0%	0,2%	0,1%	0,2%
Олег Тягнибок	0,3%	3,7%	0,2%	1,1%	1,1%	0,4%	0,8%
Анатолій Гриценко	0,3%	0,7%	1,0%	0,0%	0,0%	0,2%	0,3%
Інший кандидат	0,6%	0,2%	0,7%	0,0%	0,4%	1,0%	0,7%
Проти всіх	2,0%	6,8%	5,4%	5,2%	4,2%	7,1%	5,9%
Ні за кого	8,6%	13,2%	6,1%	5,2%	6,1%	7,6%	7,7%
Не знаю	30,8%	22,7%	23,2%	15,7%	31,3%	29,8%	28,2%
Загалом	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%	100,0%

Найбільш гостра електоральна боротьба розгортається за виборців в містах з населенням 101-250 тис. осіб, які як раз є найбільш проблемними з точки зору стану ЖКГ. Причому боротьба проходитиме між кандидатами, програми яких містять виражену соціальну складову – Януковичем, Яценюком, Литвином і Симоненко. Отже, на перебіг і результати цієї боротьби буде суттєво впливати здатність політики використати тему реформування ЖКГ у виборчій кампанії.

Хто б не став наступним Президентом України, йому (їй) доведеться виріщувати низку складних соціально-економічних і соціально-політичних проблем, шукати шляхи для виведення господарства країни з кризового стану. Громадська думка щодо цих проблем є достатньо зваженою та об’єктивною. Зараз як ніколи гостро українці відчувають (скоріше інтуїтивно, а не раціонально), що єдина можливість виходу з кризи – це відновлення промислового потенціалу України та відродження сільского господарства. Водночас на першому місці у громадян стоїть збільшення зарплат, пенсій і соціальних виплат, що, як сподіваються респонденти, дозволить зупинити чи пом’якшити зниження життєвого рівня українців. І це справді мудра думка народу – бо підвищення соціальних стандартів можливе лише завдяки відновленню промисловості, зростанню ВВП і товарної маси, а також розвитку внутрішнього ринку, забезпеченню населення дешевими та якісними продуктами харчування, які може дати лише сильний, відроджений з попелу агропромисловий комплекс.

Якою з проблем наступний Президент України має зайнятись в першу чергу? (Можна обрати кілька варіантів, проставивши «місця» 1,2,3 і т.д. відповідно до важливості проблеми)

До проблем другого порядку ввійшли в основному соціально-економічні проблеми, третього порядку – соціально-політичні проблеми та структурні проблеми окремих галузей і сторін суспільного життя.

ПІДСУМКИ

Прогнозна активність українців на майбутніх виборах Президента обіцяє бути високою – 82,1%.

Якби вибори Президента відбулись на початку жовтня, то перевагу в першому турі з результатом 23,3% отримав би Віктор Янукович. Його основними конкурентами були б Юлія Тимошенко – 12,1% та Арсеній Яценюк – 9,6%. Досить високою, що показують і інші дослідження, є невизначеність опитаних щодо того, за кого вони будуть голосувати. Таких респондентів 28,2%.

У випадку, якщо прізвища кандидата, за якого збирається голосувати респондент, немає у виборчому списку, більшість опитаних мають намір голосувати проти всіх, або ж кинути в урну незаповнений бюлетень. Водночас дещо покращити свій електоральний результат зможуть Арсеній Яценюк, Сергій Тигіпко та Юлія Тимошенко.

Найбільшою мірою мобілізований електорат має Петро Симоненко, Віктор Ющенко, Сергій Тигіпко і Олег Тягнибок. Змобілізованість електорату Інни Богословської та Наталії Вітренко нижча за середню по вибірці. Щодо вміння «відтягувати» елеторат ідеологічно і політично близьких кандидатів, виділяються Юлія Тимошенко та Арсеній Яценюк, що здатні «поглинути» частину електорату Віктора Ющенка та Володимира Литвина (причому потенціал Яценюка вищий за Тимошенко).

За Віктора Ющенка, Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока та Анатолія Гриценка більше схильні голосувати опитані на Заході України. «Обранцями Сходу» можна вважати Віктора Януковича й Петра Симоненка. В Києві сильні позиції мають Юлія Тимошенко, Володимир Литвин, Арсеній Яценюк та Сергій Тигіпко. В Центрі – знов Тимошенко та Яценюк, на Півночі – Литвин і Симоненко. Нарешті безперечним фаворитом електоральних симпатій на Півдні України є Віктор Янукович.

Хто б не став наступним Президентом України, йому (їй) доведеться вирішувати низку складних соціально-економічних і соціально-політичних проблем, шукати шляхи для виведення господарства країни з кризового стану. Громадська думка щодо цих проблем є достатньо зваженою та об’єктивною. Зараз як ніколи гостро українці відчувають (скоріше інтуїтивно, а не раціонально), що єдина можливість виходу з кризи – це відновлення промислового потенціалу України та відродження сільского господарства. Водночас на першому місці у громадян стоїть збільшення зарплат, пенсій і соціальних виплат, що, як сподіваються респонденти, дозволить зупинити чи пом’якшити зниження життєвого рівня українців.

ВИСНОВКИ

Більшість респондентів оцінюють стан житлово-комунального господарства як вкрай незадовільний. Якість послуг низька, а тарифи завеликі. Тому люди не сприймають ідеї подальшого підвищення тарифів. У випадку, якщо політики все ж таки зроблять спробу «вижати» з населення гроші, близько половини респондентів не буде вчасно сплачувати за новими тарифами. Підвищення тарифів не лише призведе до падіння загальної суми зборів, а й підвищить соціальну напругу в суспільстві, обурення проти влади. Заходи, до яких вдаються державні органи в сфері реформування комунального господарства більшість опитаних вважають неефективними. Причому бездіяльність центральної влади викликає більше нарікань, ніж дії місцевої. Респонденти очікують, що становище зміниться, коли в державі почнеться системна реформа житлово-комунального господарства. Невдоволення станом ЖКГ та неадекватністю дій влади постійно зростає. З червня місяця імідж центральних органів влади в порівнянні з місцевими в питанні реформи ЖКГ дещо покращився, головним чином за рахунок розчарування в здатності місцевих керманичів змінити ситуацію на краще. Особливо це стосується м. Києва. Найвищим є запит на реформу на Заході та в Центрі України, серед жителів селищ міського типу та міст з населенням до 100 тис., серед пенсіонерів. Чоловіки середнього віку, які належать до середнього класу і є квартирними власниками, сподіваються більше не на державну реформу, а на приватну ініціативу, зокрема на перехід до користування системами автономного опалення замість теплоцентралі. Саме вони готові сплачувати більші суми за встановлення АСО. Кредитування та розстрочка повинні зробити цю послугу доступною і для менш забезпечених користувачів. Проте в порівнянні з червнем попит на АСО знизився в зв’язку з розгортанням економічної кризи та зниженням життєвого рівня населення.

Партія, яка буде займатись реформою ЖКГ, матиме в суспільстві значну підтримку, а от Президента люди прагнуть обирати виходячи з більш принципових міркувань. Загалом можна стверджувати, що існуючий стан речей в житлово-комунальному господарстві не задовольняє пересічних громадян і тому потенціал підтримки реформи цієї сфери є достатньо високим.

Зараз як ніколи гостро українці відчувають, що єдина можливість виходу з кризи – це відновлення промислового потенціалу України та відродження сільского господарства. Водночас на першому місці у громадян стоїть збільшення зарплат, пенсій і соціальних виплат, що, як сподіваються респонденти, дозволить зупинити чи пом’якшити зниження життєвого рівня українців. І це справді мудра думка народу – бо підвищення соціальних стандартів можливе лише завдяки відновленню промисловості, зростанню ВВП і товарної маси, а також розвитку внутрішнього ринку, забезпеченню населення дешевими та якісними продуктами харчування, які може дати лише сильний, відроджений з попелу агропромисловий комплекс.

..