Будучи на військовій службі, Печорін раз уночі приїхав за казенною потребою у схудле містечко Тамань. Козачий десятник довго не міг знайти йому хату для постою: всі були зайняті. Вільна виявилася лише одна, але десятник загадково попередив, що там нечисто. Ця хата стояла на кручі моря.
Перебуваючи в поїздці за казенною потребою, Печорин зупинився в Тамані. Григорій Печорин — молодий офіцер, засланий служити на Кавказ, розумний, освічений, із суперечливим характером, розчарований у житті, шукає гострих відчуттів. Йому довелося оселитися в будинку на березі, в якому «дуже нечисто».
В одному випадку перекинуть чайник із залишками чаю, в іншому героя мало не втопили і вкрали у нього шашку та кинджал. У уривку, як і в новелі, загалом маячить постать козака, цього Максима Максимовича, зведеного у своїй пересічності до чину рядового.
По дорозі на Кавказ він зупиняється у невеликому містечку Тамань. Жити йому довелося в дивному будинку, де його зустріли стара і сліпий чотирнадцятирічний хлопчик. Вночі йому не спалося і, почувши шерех, герой побачив, як хлопчик спускається до моря.