Як кліщі та блохи, опариші можуть становити небезпеку для домашніх тварин (особливо овець) та людини. Вони є збудниками захворювань під назвою міази. Одним із способів біологічного контролю чисельності опаришів є залучення жуків-карапузиків для їх винищення.
Опариші справляються з нагноєнням ран краще за деякі антибіотики. Спочатку лікування опариші не перевищують розміром крупинки солі, а згодом виростають до п'яти міліметрів. Більшість пацієнтів не мають ніяких неприємних відчуттів при лікуванні личинками.
Опариші поглинають відмерлу тканину, перешкоджаючи нагноєнню рани. З поширенням бактерій, стійких до антибіотиків, знову згадали про терапію, що застосовувалася в давні часи.
Все просто – через кілька годин після смерті комахи відкладають яйця на ранові поверхні, в очі, за вухами, і через добу з яєць з'являються личинки і починають поглинати м'які тканини.