Це було останньою краплею. Преображенський та його помічник скрутили Шарикова, приспали і зробили ще одну операцію: витягли людський гіпофіз і повернули собачий. Незабаром Шариков знову став псом і залишився жити у Преображенського.
Сенс назви повісті у цьому, що такі, як Шариков, всім серцем віддані новій владі. Правда, вони зовсім не готові прийняти волю у всій її повноті та нести відповідальність за свої вчинки. У них усередині зібралася образа на весь світ, зокрема на освічений клас, до якого належить Преображенський.
Після успішно проведеною операції Кулька почав своє перетворення на людину. У нього випала шерсть, витягнулися кінцівки, зовнішність набула людського вигляду, а невдовзі сформувалася й мова – трохи «гавкаюча», уривчаста, але все ж таки людська.
Експеримент провалився через те, що пес увібрав лише погані сторони свого донора: пияцтво, хуліганство та тупість. Так із найдобрішого собаки виходить дурний, вороже налаштований Поліграф Поліграфович. Який попри все зміг органічно вписатись у реальний світ і навіть попрацювати начальником.