Щоб запобігти подальшому поширенню смертельної хворобитрупи слід закопувати в могили на глибину 6 футів. Саме з цього часу й пішла гуляти стійка фраза "six feet under". Шар ґрунту над мерцем повинен був перешкодити проникненню інфекції у навколишнє середовище.
Покійного не можна чіпати та цілувати. З містичного погляду, це поганий знак. З точки зору медицини, це може призвести до зараження будь-якою інфекцією.
Закопування у землю вирішує суто гігієнічні завдання, оберігаючи живих від трупної отрути та хвороботворних мікроорганізмів, що розмножуються у мертвих тканинах. Символічно воно повертає загиблого в утробу землі, яка здавна вважалася подательницею життя, виникає ідея продовження існування після смерті.
Європейська традиція ховати на глибині 2 метри бере початок у XVII столітті. 1655 року, коли в Англії лютувала епідемія чуми, мер Лондона видав указ, щоб усіх померлих закопували в землю на глибину не менше 6 футів.