Слово «археологія» (грец. ἀρχαιολογία) вперше вжито Платоном у значенні «історія минулих часів».
Термін «археологія» вперше використав Платон у IV ст. до зв. е., позначаючи науку про давнину у сенсі слова («Оповідання, відомості про старовину»). Елліністичні автори (Діодор Сицилійський, Діонісій Галікарнаський, Йосип Флавій та ін.)
Найчастіше археологи досліджують давню історію людей, коли ще не існувало писемності або вона не висвітлювала всіх сторін життя давніх людей. Але до методів цієї науки вдаються і для дослідження щодо недавньої історії, якщо з якихось причин немає чи недостатньо інших джерел інформації.
Археологічні знахідки — особлива група музейних предметів — пам'ятки матеріальної культури, мистецтва, а окремих випадках і писемності, залишки тварин і рослин, знайдені в процесі розкопок, розвідок чи зборів, і навіть випадкові знахідки, зроблені землі і які стосуються часу початку XVIII в.