مُؤَذِّن, вимов. як «муаз̱з̱ин»), моезин, муаззин, муеззін, азанчі, мунаді, біліал — в ісламі чоловік-служитель мечеті або один із парафіян, якого цей служитель мечеті схвалив, що робить азан: заклик мусульман на молитву (намаз).
Муедзін (араб. مؤذن; також – азанчей) – в ісламі: служитель мечеті, що закликає з мінарет мусульман на молитву. Першим муедзіном був Білал ібн Рабах.
Мечеть служить місцем збору мусульман для здійснення колективних молитов. Крім цього, мечеті можуть бути місцями зборів народу, навчання основ ісламської релігії тощо. мечеттю була Кааба.
Читає Азан – Муедзін (тюрк. – Азанджі). Під час читання Азана муедзін встає обличчям у бік Кааби (кібла) і вставляє вказівні пальці у вуха.