خليفة – намісник, заступник) – назва найвищого титулу у мусульман. У різні часи погляди його зміст були різними. Є й інше визначення титулу. Наприклад: глава халіфату, а також титул лідера ісламської умми — ісламської спільноти, що править шаріатом.
Халіфом може бути тільки чоловік-мусульманин, який має знання релігії та справедливого. Першими халіфами після пророка Мухаммада були Праведні халіфи Абу Бакр ас-Сіддік, Умар ібн аль-Хаттаб, Усман ібн Аффан та Алі ібн Абу Таліб. Після них у Халіфате правили династії Омейядів та Аббасидів.
Халіфат (у перекладі з арабського заміщення, успадкування) – це феодальна арабо-мусульманська теократична держава, створена пророком Мухаммедом і згодом очолювана халіфами. Халіф є найвищим титулом у мусульман, це намісник або виконувач обов'язків пророка.
– повелитель) – у мусульманських країнах воєначальник, імператор, князь. В Арабському халіфаті за перших халіфах і при Омейядах емірами називалися командувачі окремими арміями, які зазвичай ставали намісниками завойованих областей. Халіфи починаючи з Омара титулувалися «Емір-аль-мумінін» («король віруючих»).