У християнстві кадило увійшло до церковного начиння і використовується в більшості богослужбових обрядів. Каждіння відбувається під час молитви з апостольських часів.
Під час богослужіння кадило розгойдують і струшують, щоб поширився пахощі. Коли священнослужитель кадить престол, ікони чи інші священні предмети, він віддає Господу належну честь і хвалу. Саме кадіння означає силу, що відганяє злих духів, славу Божу.
Кадило — посудина для кадіння на богослужіннях і требах, яку використовують священнослужителі. Кадило розпалюється за допомогою деревного вугілля, на яке кладеться ладан. При згорянні він виділяє запашний дим – фіміам.
Кацея – це невелике переносне кадило, яке також часто називають "келейним" або "домашнім". Дослідники вважають, що такий вид кадил виник на Русі ще в домонгольський період. Російські майстри традиційно створювали кацеї візантійського типу, що виглядали як невеликий ківш чи чаша з рукояттю.