Речове право – один із основних видів майнового права, за допомогою якого регулювалися відносини між людьми в Стародавньому Римі з приводу речей: форми приналежності речей окремим особам чи групам осіб та способи встановлення загальнозначущого панування над речами.
До речовим правам відносяться права власності та права на чужі речі (обмежені речові права). Римське право розробило лише кілька типів прав на чужі речі, найдавнішими з яких визнавалися предіальні сервітути.
Речове право (лат. jus in rem) – абсолютне суб'єктивне цивільне право, Що забезпечує можливість його власнику своїми безпосередніми діями отримувати корисні властивості з самої індивідуально-визначеної речі (речі як такої) з метою задоволення власного інтересу.
«До речовим правам поряд з правом власності належать: 1) право землекористування; 2) право господарського відання; 3) право оперативне управління; 4) інші речові права».