Станом в уставних грамотах XV і XVI століть називається місце стоянки тіуна або доводчика, де зосереджуються корми і проводиться суд. Термінологія нестійка, наприклад, Кинельський, Кистемський і деякі інші стани в більш ранніх документах називаються також волостями.
У Стародавній Русі волость – велика територія, що мала столичне місто і свого місцевого князя; пізніше (з XIV століття) невелика сільська територія, підпорядкована місту. Слово “волость” (у значенні “влада, країна, округ”) походить від давньоруського володѣти (володіти).
Повіт – територіально-адміністративна одиниця в Стародавній Русі, Російському царстві, Російській імперії, з 1918 року – в РРФСР, з грудня 1922 року – в СРСР. У давнину повітом називали сукупність усіх волостей, примежовану до відомого пункту – міста чи села.