У певні моменти Раскольніков відчуває, що готовий сам зізнатися у злочині. З іншого боку, Раскольніков боїться, що його злочин розкриють. Йому соромно перед сім'єю та оточуючими за свій вчинок, який він вважає "дуже дурним". При цьому він навіть розмірковує про втечу або самогубство.
Раскольніков визнається у злочині, тому що вирішує бути сильною людиною, яка не боїться сорому. Його гордість не дозволяє йому зробити втечу або самогубство, тому він робить явку з повинною: – Іду. Зараз.
Відповідь чи рішення1. Після вчинення злочини Раскольніков дуже злякався. Він був обдурений своїми очікуваннями та зрозумів, що його теорія неправильна. Після вчинення злочину він страждає, впадає в забуття, часто непритомніє, марить, майже видає себе іншим, але йому не вірять.
Після вбивства бабусі-процентщиці та її сестри, Раскольніков повертається у свою комірчину і засинає. Наступного ранку він отримує повістку, в якій йому наказано з'явиться в ділянку до одинадцятої години. Він вважає, що це з приводу вбивства, але це виявляється з приводу його боргів за квартиру.