На рельєф північної частини Євразії величезний вплив зробило стародавнє заледеніння. При таненні льодовиків утворювався моренний рельєф: моренні височини, що чергуються з численними озерними улоговинами.
Більшість Північної Америки займають рівнинні простори. В основі материка лежить Північноамериканська давня платформа, у межах якої розташовується відразу кілька рівнин. На півдні материка на узбережжі Мексиканської затоки знаходиться Примексиканська низовина.
Льодовик при своєму русі докорінно трансформує поверхню землі. При цьому він порівнює гори, згладжує виступаючі частини рельєфу. Гігантські валуни виносяться із центрів заледеніння на південь. Наступаючий льодовик утворює численні острівці.
Найдавніша частина материка – ядро континентальної Північ–Американської плити – Канадський кристалічний щит, якому в рельєфі відповідає цокольна Лаврентійська височина з висотами 500-700 м у місцях найбільшого підняття та 100-200 м – на відносно опущених ділянках.