Імпера́тор (лат. imperātor – “начальник”, “володар” від лат. imperō – “наказую”, “правлю”; у середньовічній латині ототожнюється з термінами “воєначальник”, “полководець”, пізніше – “імператор” у сучасному розумінні) – титул монарха, глави імперії. Спочатку – титул ватажка римських легіонів.
Император и Самодержец Всероссийский, Императрица и Самодержица Всероссийская (рус. дореф. Императоръ и Самодержецъ Всероссійскій, Императрица и Самодержица Всероссійская) – титул монарха Російської імперії з 1721 по 1917 рік.
Довідка з реальної історії: Так само варто зазначити, що Королі зазвичай вважалися Божими обранцями і підпорядковувалися або як мінімум зважали на духівництво, в той час як Імператор зосереджував усю владу у своїх руках, а, нерідко, їх самих шанували за Богів.
imperator – повелитель, господар, полководець) – давньоримський почесний військовий титул, найбільш поширений у період Пізньої республіки. Почесний титул з’явився в період Другої Пунічної війни, першим імператором став Публій Корнелій Сципіон Африканський.