Стародавні люди помітили, що кинуте в землю зерно повертає кілька зерен, що на пухкій і вологій землі виростає більше зерен. Довгий час люди вживали в їжу зерна в сирому вигляді, потім навчилися розтирати їх між камінням, отримуючи крупу, і варити її. Так з’явилися перші жорна, перше борошно, перший хліб.
Були любителі ароматного хліба, на лопату суцільно укладали листя клена, або шабельки лепехи. Потім зверху формувався овальний або круглий хліб, його після короткої витримки саджали в піч. Лопата дрібними ривками висмикувалася, а тісто на підкладці “з’їжджало” з лопати і залишалося на поду розпеченої печі.
“У селах раніше зберігали хліб у полотняних мішечках, у сінях, у холодному місці й обов’язково на соломі. Такий спосіб зберігання дозволяв продукту дихати, зберігав свіжість і корисні властивості. Зберігатися хліб міг тижнями”, – розповідає домогосподарка Наталя Пахомова.