Для надзвичайно небезпечних речовин (пари ртуті, сірководень, хлор) ГДК у повітрі робочої зони не повинна перевищувати 0,1 мг/м3. Якщо ГДК становить понад 10 мг/м3, то речовина вважається малонебезпечною. До таких речовин відносять, наприклад, аміак.
Гранично допустима концентрація аерозолів у повітрі робочої зони (зокрема і для аерозолів у сумі) не повинна перевищувати 10 мг/м .
Під ГДК розуміють таку максимальну концентрацію хімічних елементів та їхніх сполук у навколишньому середовищі, яка за повсякденного впливу впродовж тривалого часу на організм людини не спричиняє патологічних змін або захворювань, які встановлюють сучасними методами досліджень, у будь-які строки життя …