У результаті аварії стався викид у навколишнє середовище радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду – 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду – 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду – 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду – 28,8 років).
Радіонукліди цезію-137 після аварії поширилися по всій планеті, половина всього об’єму випала на території Росії, України та Білорусії. Цезій-137 міститься у тваринах, рослинах, грибах, ґрунті. Цезій-134 – більш небезпечний елемент із сильним гамма-випромінюванням, акумулюється в ґрунті та воді.
У 134 з них була променева хвороба, з них 28 загинуло. Ще двоє людей загинули після аварії від механічних пошкоджень і один від тромбозу (пов’язаного зі стресом, а не з радіацією). Разом одразу після аварії померла 31 людина – менше, ніж після вибуху на Саяно-Шушенській ГЕС у 2009 році (75 осіб).