Купецтво – Напівпривілейоване стан у Росії XVIII — початку ХХ ст. Так зване «третє стан» – Після дворянства та духовенства. Становий статус купця визначав майновий ценз. До гільдійської реформи 1775 розподіл на гільдії проводилося за майновим принципом.
Професія купця відома ще Стародавньої Русі, в IX—XIII століттях. Спочатку купці були мандрівними, згодом стали осідати в населених пунктах, де відбувався найбільший товарообмін. У Російській імперії купці були виділені в окремий стан (див. Купецтво), зі своїм статусом та податями.
Царським указом 16 січня 1721 року було визначено правове становище купецтва. Цим документом все міське населення, за винятком іноземців, дворян, духовенства та «підлих людей» було поділено на дві гільдії. Корпорації гостей, торгових людей вітальні та суконної сотень виявилися ліквідованими.