Як правило, мінімальний тиск пароутворення в такому котлі – 3-4 кгс/см² . Головним недоліком безстовбурних паровозів порівняно зі звичайними є робота парової поршневої машини на насиченій парі, бо в такій конструкції паровоза з паровим акумулятором немає пароперегрівача.
На зорі епохи парової енергетики вибухи котлів були досить частим явищем. Це було зумовлено насамперед недостатнім рівнем знань у галузі термодинаміки та опору матеріалів, а також низькою якістю матеріалів, що застосовувалися для виготовлення перших котлів, і примітивною технологією їхнього виробництва.
Класичний паровий паровозний котел складається з таких основних частин (на малюнку вище – зліва направо): топка, циліндрична частина і димова коробка.
Коли паровоз рухається з працюючою машиною, а не за інерцією, топлять “впріхлопку” – тобто помічник кидає вугілля, а кочегар відчиняє дверцята топки тільки в момент кидка лопати й одразу ж їх зачиняє, щоб у топку не йшло холодне повітря.