козаки́; польськ. kozacy – імовірно від тюркського слова, що означало “молодець, вільна людина”) – етностанова і субетнічна група російських та інших східнослов’янських народів. За деякими оцінками – народ. Прийнято вважати, що в основі субетносу в Росії переважали росіяни.
“Перші російські козаки були хрещені й зросійщені татарські козаки, оскільки до кінця XV ст. всі козаки, які мешкали як у степах, так і в слов’янських землях, могли бути тільки татари. Вирішальне значення для утворення руського козацтва мав вплив татарських козаків на прикордоння руських земель.
Згідно з найпоширенішою, козаки – нащадки людей, які століттями тікали на південні та східні околиці Росії з центральних областей, а також інородців, які долучилися до них, – від калмиків до поляків і німців.