Термін “гіпноз” був створений близько 1820 року учнем Месмера Етьєном Феліксом д'Енен де Кувіллер (1755-1841). У 1842 році англійський лікар Джеймс Брейд показав, що під час фіксування погляду на блискучому предметі відбувається особливий стан тіла і розуму, який він 1843 року також назвав “гіпнозом”.
Першим обґрунтувати і застосувати метод гіпнозу для лікування нервових захворювань спробував Франц Антон Месмер у XVIII столітті. Він вважав, що суть методу гіпнотерапії тісно пов’язана з тваринним магнетизмом.
Небезпека регресивного гіпнозу полягає в погіршенні психоемоційного стану людини через появу хибних спогадів. Під час гіпнотичної регресії пацієнт повністю ототожнює себе з тим, що відбувається перед очима.