Арістотель стверджував, що філософія з'являється на основі «епістеми» – знань, що виходять за рамки почуттів, навичок та досвіду. Так емпіричні знання у сфері обчислення, здоров'я людини, природних властивостей предметів з'явилися як зачатками наук, а й теоретичними передумовами виникнення філософії.
Аристотель визначав мудрість як науку про причини. Чотирьма головними розділами його філософії були — діалектика, фізика, етика та метафізика. Науковий метод ґрунтується на прагненні осягнути першопричини в тій чи іншій галузі (чи то фізичні, біологічні та інші явища) і розкласти їх на складові елементи.
Пізнання найбільш спільного, що є у речах, перших причин існування речей – завдання філософії. «Філософія досліджує самостійно існуюче та нерухоме» (Арістотель.