Паркінсонізм – неврологічний синдром, Для якого характерні ригідність (різке підвищення м'язового тонусу), гіпокінезія (уповільненість рухів) та тремтливий гіперкінез (тремор спокою, який виражається в тремтіння кінцівок).
У спеціальній літературі з цього питання різниця між «синдромом» та «хворобою» часто інтерпретується наступним чином: хвороба Паркінсона є паркінсонізмом, для якого немає жодних інших причин, крім певного поєднання а) внутрішніх схильностей і б) зовнішніх пускових факторів.
Хвороба Паркінсона – дегенеративне захворювання головного мозку, що супроводжується симптомами порушення рухової функції (уповільненістю рухів, тремором, ригідністю та втратою рівноваги) та іншими ускладненнями, включаючи зниження когнітивних функцій, психічні розлади, порушення сну, болі та розлади.
Переважання ригідності у певних групах м'язів призводить до формування характерної пози прохача (також називають «поза манекена»): хворий сутулиться, голова нахилена вперед, напівзігнуті в ліктьових суглобах руки притиснуті до тіла, ноги також злегка зігнуті в кульшових та колінних суглобах.