1607 рік – соборне укладення 1607 року: термін розшуку селян-втікачів збільшено до 15 років. 1649 рік – остаточне оформлення кріпосного права, соборне укладення 1649 року скасувало урокові літа, закріпивши в такий спосіб безстроковий розшук утікачів-селян. 1675 рік – дозвіл продавати селян без землі.
Саме кріпосне право зародилося ще в 15 столітті. Тоді 1497 року було ухвалено Судебник, який запроваджував право Юр’єва дня. Це право обмежувало свободи селян, які тепер не могли залишати свої землі до певного терміну. Це було першим етапом закріпачення, яке було вигідне для поміщиків.
Селяни, які жили і працювали на цій землі, закріплювалися (саме звідси походить слово “кріпак”) за її господарем. Остаточно кріпосне право склалося до середини XVII століття – за Соборним укладенням 1649 року власники землі отримали право на безстроковий розшук селян-втікачів. Так у селян з’явилися господарі.
1649 року цар Олексій Михайлович (на прізвисько – Тишайший, 1629-1676) видає Соборне укладення, згідно з яким оголошували необмежений термін розшуку селян-втікачів. Плюс до всього, навіть вільні від боргів селяни не могли тепер змінювати місце проживання.