Історія слова літо походить від індоєвропейської основи, що означала час тепла та сонячного світла. Симпатична така основа. Проте, прискіпливі мовознавці висувають й інші версії походження слова. Одні вважають, що літо утворилося від слов'янського дієслова «лити», що звучало за старих часів як «лийти» — час дощів.
Літо (літо) – застаріле слово, Що означає рік; від нього утворено слово літопис. У сучасній мові вживається лише у множині («літа» та «літа»- Наприклад, «у літах», тобто літній; «багато літа!", і т.д.). Літо – Давньогрецька богиня, мати Аполлона та Артеміди.
У називному відмінку використовується слово «рік», у родовому відмінку — «року», а в родовому відмінку множини – «років». Числа, що закінчуються на 1 (крім 11), вимагають називного відмінка (рік, година, хвилина).
Етимологія Російська слово «весна» має давню індоєвропейську основу і схоже на літ. vasarà "літо", латиш. pavasaris, ін.