Найзначнішими у його спадщині вважаються інструментальні твори: фортепіанні, скрипкові та віолончельні сонати, концерти для фортепіано, для скрипки, квартети, увертюри, симфонії. Творчість Бетховена справила значний вплив на симфонізм XIX і XX століть.
Врівноваженість та симетрія музичної мови, плавність ритміки, камерна прозорість звучання — ці стилістичні риси, властиві всім без винятку віденським попередникам Бетховена, також поступово витіснялися з його музичної мови.
Глухий композитор. Бетховен запам'ятався нам не лише, як один із найвидатніших композиторів за всю історію людства, але також і за те, що значну частину своїх геніальних творів він створив, будучи абсолютно глухим. Вже до 26 років Людвіг зрозумів, що втрачає чи не найцінніше — його слух.
У 12 років Бетховен почав писати свої перші твори із забавними назвами на кшталт "Елегія на смерть пуделя" (імовірно, під враженням від смерті реального пса). У 22 роки композитор поїхав до Відня, де й прожив до кінця життя. Він помер 26 березня 1827 року у віці 56 років, ймовірно, від цирозу печінки.