Глухий композитор Бетховен почав глухнути у віці 27 років. Хвороба розвивалася протягом двох десятиліть та повністю позбавила композитора слуху до 48 років. Нові дослідження доводять, що причиною стало захворювання на висипний тиф – поширену в часи Бетховена інфекцією, яку часто переносять щури.
У 1822 році була діагностована торакальна подагра. У 1823 році він скаржився на біль в очах (можливо, йшлося про увеїт). У 1812-1820 роках Бетховен страждав від анорексії та сильних абдомінальних кольок. У 1821 році у композитора були відзначені жовтяниця, біль та блювання, які повторювалися через кілька місяців.
Бетховен користувався спеціальною паличкою, прикріпленою одним кінцем до передньої панелі фортепіано. Затискаючи інший кінець палички зубами, вінвідчував» виданий інструментом звук завдяки вібрації, що передається по паличці.