ГДК шкідливої речовини у повітрі робочої зони – гігієнічний норматив для використання при проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, обладнання, вентиляції, контролю за якістю виробничого середовища та профілактики несприятливого впливу на здоров'я працюючих.
Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких хворобливих змін в організмі та несприятливих спадкових змін у потомства.
Гранично допустима концентрація (або ГДК) – величина, що характеризує максимальну кількість речовини, яке може перебувати в об'єкті вимірювань в момент часу без шкоди для живих організмів, і є основною величиною екологічного нормування вмісту токсичних речовин у природному середовищі.
Шкідливі речовини у повітрі робочої зони нормуються гранично допустимою концентрацією (ГДК). Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони підлягає систематичному контролю для запобігання можливості перевищення ГДК — максимально разових робочої зони (ГДК МР РЗ) та середньо-змінних робочої зони (ГДК СС РЗ).