Піфагорійці застосовували свою першооснову також і до душі та визначали духовне як число. Аристотель (De anima, I, 2) розповідає далі, що, на думку піфагорійців, душі суть сонячні порошинки, а, за повідомленням інших, душами є, згідно з піфагорійцями, те, що рухає ці порошинки.
🔹 Піфагор співвідніс елементи п’яти стихій (вогонь, земля, повітря, вода, ефір), які грецькі мислителі вважали першоосновою, з відкритими ним же п’ятьма правильними багатогранниками і дійшов висновку, що першооснова всіх першоосновою є число.
Священна монада (одиниця) – це мати богів, загальна першооснова і основа всіх природних явищ.
Усвідомивши кулястість Землі, піфагорійці дійшли думки, що Земля може обертатися навколо своєї осі і не змінювати своє центральне місце у Всесвіті. Вони пояснювали астрономічні явища її осьовим обертанням. Гіпотеза про обертання Землі навколо своєї осі була відома, за Платоном, у середині IV ст. до н. е.