Картки були введені ще до початку блокади Ленінграда, 18 липня 1941 року, норма становила 800 г хліба. 2 вересня 1941 року норми було знижено: робітникам та інженерно-технічним працівникам — по 600 грамів, службовцям — по 400 грамів, дітям та утриманцям — по 300 грамів.
Робітникам, наприклад, належало по 800 грамів хліба. Але вже на початок вересня щомісячні норми почали урізати. Усього понижень було п'ять. Останнє трапилося у грудні 1941 року, коли максимальна норма становила 200 грамів для робітників і 125 грамів для решти.
населення Ленінграда почало отримувати 350 г хліба по робочій картці 200 г по службовій, дитячій та утриманській, у військах стали видавати по польовому пайку 600 г хліба на день, по тиловому – 400 г. З 10 лютого на передовій норма збільшилась до 800 г, в інших частинах – до 600 г.
Проте символом блокади стала хлібна картка з нормою хліба для утриманців (непрацюючих громадян), службовців та дітей віком до 12 років – 125 грамів у день. Такий норматив було встановлено вже 20 листопада 1941 року, через півтора місяці після початку блокади.