Удегійська (удейська) мова — мова удегейців, що відноситься до тунгусо-маньчжурських мов, утворюючи з іншими приамурськими мовами амурську підгрупу тунгуської групи цих мов. Найближче до удегейської орочської мови. Поширений у кількох сільських районах Приморського та Хабаровського країв Російської Федерації.
Удеге́йці (до 1956 р. — удехейці, удэхе́) — один із корінних нечисленних народів Далекого Сходу тунгусо-маньчжурського походження, антропологічно відносяться до байкальського типу монголоїдів.
Основними формами господарської взаємодії удегейців з природою були полювання, рибальство та збирання, де полювання виділялося як характерна риса та основний компонент традиційного природокористування, з трансформацією якого змінювався весь життєвий уклад народу.
Удегейці (самоназв.: суде, удехе, удихе) – корінний народ на півдні Далекого Сходу Російської Федерації (1496 чол., 2010). Живуть по притоках річок Амур та Уссурі у Хабаровському (620 чол.) та Приморському (793 чол.) краях.